У центрі Києва на вул. Липській стоїть старий будинок. Широкі дерев"яні сходи ведуть на другий поверх до приймальні, де сидять секретарі. До неї виходять двері двох кабінетів. Один із них — директора Інституту національної пам"яті Ігоря Юхновського, 82 роки.
— Синку, іди! — запрошує він до кабінету.
Це довга кімната з двома столами: великим для нарад та робочим. У ній досить холодно.
Юхновський розповідає про створення меморіалу в биківнянському лісі під Києвом. Там за сталінських часів закопували вбитих спецслужбами людей.
— Там не літають і не співають птахи. Тільки дятли стукають по соснах, — каже Ігор Рафаїлович. — Туди не забігають собаки. Кажуть, що у людей, які туди заходять, перестає боліти голова. Це має бути святе місце спочинку, куди кожен зможе прийти посумувати — і йому відляже на душі.
Якщо перейти від справ тих, хто вже відпочиває... Які позитиви від дострокових виборів ви бачите?
— Треба думати, як нам зараз вийти з труднощів, що стоять перед нами, у зв"язку з тим, що будуть ці вибори.
По-перше, новий парламент має жити за новою Конституцією, не такою, що змінена Морозом. Я думаю, що Україна має бути президентсько-парламентською республікою. Президент обраний згідно з Конституцією 1996 року. Те, що Мороз думав, що змінами до Конституції 2004 року він заклав основи парламентської республіки, є чистий блеф! Насправді ми маємо зараз олігархічну республіку гіршої форми. Олігархи фактично володіють партіями й у значній мірі — фракціями у парламенті. І можливо, більше того, вони володіють міністрами в уряді, тобто виконавчою владою.
Структуру держави, суть держави необхідно перебудувати. І сьогодні це зробити набагато важче, ніж ми могли б це робити послідовно в 1990-х. Мають бути внесені зміни, щоб зняти недолугості Конституції 2004 року. Це має зробити президент. Бо фактично він є єдиною владою в країні.
Але зміни до Конституції приймає Верховна Рада.
— Новий парламент має розпочати працювати за новою Конституцією. Це має організувати президент, домовившись із Юлією Володимирівною, Віктором Федоровичем, керівниками "Нашої України". Укласти з ними конституційний договір.
Хіба в силах Ющенка, Тимошенко та Януковича домовитися?
— Виходу немає. Усе почнеться з початку, якщо не домовляться зараз.
Але ж Янукович і Ющенко довели вже, що не можуть працювати разом.
— Біда цієї держави в тому, що завеликі ланцюги виконавчої влади. Є міністри, віце-прем"єри й є перший віце-прем"єр, який керує ними. Є ще й прем"єр нагорі. Хто може бути прем"єром при такій системі проціджування влади? Та будь-хто! Він може в принципі нічого не знати й не вміти. Тільки добре говорити. Крім того, є ще Секретаріат президента, у якому сидять дуже амбітні люди. Вони хочуть контролювати те, що роблять міністри.
То може держава жити при такому розподілі влади? У США є президент і під ним міністри. У Німеччині є канцлер і під ним міністри. Він сам їх призначає та звільняє. І перед ним вони відповідають. Зараз в Україні і президент, і прем"єр претендують на найвище становище у державі.
Але я думаю, що президент і прем"єр розуміють те, що держава не може так далі існувати.
Які найбільші упущення України за 16 років незалежності?
— Упущений середній клас. У кожній європейській державі політично панівним є середній клас — учителі, лікарі, військові, преса. Це велика маса кваліфікованого, працюючого народу. А в нас багато бідних і купка олігархів. Це врешті веде до революції. У такому порядку зацікавлені комуністи й олігархи.
Що таке середній клас? Це коли ви 12 відсотків зарплати витрачаєте на їжу і товари першої необхідності. 35 відсотків кладете в банк на чорний день. Решта — на інші витрати. Середній клас ніколи не може утворитися сам. Він може утворитися лише за умови цілеспрямованої державної політики.
Частина олігархів загине, а решта — втечуть за кордон
У нас хтось її веде?
— Ні. Але має вести, бо інакше ми пропадемо.
Чи є хоч одна рейтингова партія, яка готова вести таку політику?
— Думаю, що тут головним ініціатором має бути президент і партія, на яку він опирається.
Але зараз усі говорять про одне: ми піднімемо мінімальні пенсії та зарплати...
— Це неправильна політика! Підняття мінімальної зарплати та пенсії нічого економіці не дає. Бо найбідніші купуватимуть більше їжі та товарів першої необхідності. А це провокуватиме лише зростання цін на ці товари.
Середній клас будують кількома способами. По-перше: потрібен прогресивний податок на доходи. Той, хто заробляє багато, — платить вищий податок, а хто мало — той має платити менше. По-друге, зарплата має бути трішечки вища, ніж вартість праці. По-третє, має бути введений податок на нерухомість. Він є у всіх країнах Європи. І головне — потрібно збільшувати середню зарплату, а не мінімальну. Збільшити зарплату лікаря, вчителя, військового, службовця. Автоматично підприємці збільшать зарплату майстра, інженера. І це не призведе до інфляції. Бо вчитель не буде більше купувати їжі та товарів першої необхідності, ніж він їх споживає зараз. Він стане купувати більше книжок, ходитиме в театр, кіно, вчитиме дітей краще.
Чому в Україні цього не роблять?
— Тому що правлять бал олігархи й комуністи. Перші хочуть мати вигідні для зростання свого прибутку закони, а комуністи зацікавлені в системі, де багато бідних, як базі для свого існування.
А як народ може позбутися олігархів?
— Люди мають розуміти, що раз на п"ять років вони сильніші, ніж Янукович та Ющенко. Інакше все закінчиться новою жовтневою революцією. Частина олігархів загине, а решта — втечуть за кордон.
Ви переконуєте, що треба підтримати президента. Але ж він прагне ліберальної економіки та вільного ринку, а ви кажете, що це неминуче веде до олігархії та моря бідних...
— Все одно немає іншого виходу, як підтримати президента.
Юлія Тимошенко не є альтернативою йому?
— Думаю, що Тимошенко почала, може, надто різко свої дії, коли стала прем"єром. Я не з усім згоден, що вона робила у фінансовій політиці. Але гадаю, що їй не дали можливості докінчити.
Ви вірите, що Ющенко-президент і Тимошенко-прем"єр зможуть ефективно працювати? Ще й при нинішніх повноваженнях прем"єра?
— Коли двоє є при владі та є можливість мати ще більшу владу, кожна сторона намагається цим скористатися. Тому, хто б не прийшов до влади — Тимошенко чи Янукович, — треба обов"язково змінити Конституцію.
Для цього потрібна їхня добра воля.
— Янукович не є цілком самостійною фігурою. Біля нього є група олігархів, на яких може вплинути президент.
Нова Конституція має прийматися на референдумі — хоч це й суперечить нинішній Конституції. Але, думаю, судді Конституційного суду розуміють, що держава з таким Основним Законом не має майбутнього.
Треба знайти мудрий вихід. Інакше збережеться Конституція 2004 року та гризня між президентом і прем"єром. Ні до чого доброго це не доведе.
Інколи складається враження, що президент грає з олігархами в одну гру.
— Він шукає сильних, на кого можна спертися. І немає іншого виходу, як підтримати його партію. Незалежно, чи нам подобається це. Треба створити йому основу для національної політики до 2009 року. Бо якщо ми не створимо патріотично налаштованої держави, то космополітичну державу ніхто в Європу не прийме. Бо всі держави Європи є національними. Усі до одної.
1925, 1 вересня — Ігор Юхновський народився в с. Княгинине Млинівського району на Рівненщині
1951 — закінчив фізико-математичний факультет Львівського університету ім. І. Франка
1982 — академік Академії наук УРСР, голова Західного наукового центру, член Президії АН УРСР
1987 — очолює товариство "Меморіал"
1990 — обраний народним депутатом
1992 — перший віце-прем"єр-міністр в уряді Леоніда Кучми
1994, 1998, 2002 — обраний народним депутатом
2005 — очолює Інститут національної пам"яті, створений президентом України
Одружений, має двоє дітей, двоє онуків та одного правнука
3 
1
Коментарі