Львів, вівторок, 10.00
Десяток людей тупцюють на морозі на зупинці по вул. Олександра Невського, чекають тролейбуса неподалік пам"ятника Степанові Бандері. Двоє 25-річних на вигляд чоловіків у пуховиках курять осторонь.
— Говорив учора з кєнтом із Франківська (Івано-Франківськ. — "ГПУ"). Каже, у них весь бізнес за Януковича голосував. Тимошенко бєспрєдєл розводила, піддоювала їх. Може, то не найгірший варіант? — запитує один.
— Та він ніякий. Буде тільки народ смішити, — каже інший, якого звати Олег. — Мені все одно. Голосував проти всіх. Не хотів менше зло вибирати.
— Диви, який розумний?! Люди, він зло не хотів вибирати, то йому тепер добро прийде. Давай, вали до своїх донєцкіх, — каже, підвищуючи голос до Олега жінка, яка пізніше представилася 64-річною Ганною Бондарєвою. — Бандера таким, як ти, добре поза вуха надавав би, — показує вказівним пальцем на пам"ятник.
Чоловіки швидко відходять, Ганна Бондарєва сідає у тролейбус N10.
Донецьк, вулиця Щорса, понеділок
65-річна жінка і чоловік років 70 стоять за молоком у соціальному магазині "Шахтар". Місцеві називають його магазином Звягільського, бо належить шахті ім. Засядька. Вона є власністю нардепа-"регіонала". Ціни в магазині нижчі, аніж у сусідніх продуктових.
— Бідний Янукович, мені його жалко. У нього розрив серця, мабуть, від щастя буде, — каже жінка.
— Ага, і не чекайте. Щас підбере для своїх дружбанiв усе, що ще не вкрали. Безграмотний завгар став президентом. Дикість і срамота, — говорить чоловік.
Вінниця, Центральний ринок, подружня пара вибирає дитячий візочок, вівторок, 9.00
— Не хочу оранжевий, — роздивляється візок Олена Лісовська. — Дитина в ньому буде виглядати як ізбиток оранжевої революції. Мені таке не нравиться. І голубу не хочу. Треба щось нейтральне. Зелене, фіолетове або біле. Тільки не політичні цвєта.
Підходящої не знаходять, ідуть. Продавщиця обурюється.
— Хіба це нормально? Навіть в кольорі дитячих колясок шукають політику! Хто винен, що їх, як на зло, почали штампувати оранжевими і голубими?
Вінниця, тролейбус N6, вівторок, 9.00
— Зараз Яник прийде до власті, порозганяє всіх і буде ділити її між своїми. Був прем"єром, то дзвонили з налогової, говорили заплатити наперед на три місяці. Бо грошей нема в бюджеті, — каже Григорій Синько із Жмеринки.
— Це справжній президент, за пенсіонерів беспокоїться і за молодьож, — заперечує жінка із заднього сидіння.
— Думаєте, пенсію підніме? Шиш вам! — тикає чоловік дулю в обличчя жінки.
Підходить кондуктор:
— Ви не сваріться, то нервів не добавить. Головне, аби люди не пішли один проти одного. Бо як піде Донецьк проти Вінниці, то буде война. Тоді байдуже хто в країні президент.
Івано-Франківськ, 20 жінок стоять у черзі до чотирьох кабінок туалету на Залізничному вокзалі, понеділок
— Янукович виграв! — кричить високим голосом жінка з першої кабінки.
— Боже, ми пропали! — відгукується інша з другої кабінки.
Черга регоче. Хтось голосно перепитує, чи є вже остаточні результати.
— Якраз чоловік дзвонить! — Далі чути розмову по мобільному. — І шо, а Юлька скільки? 2 відсотки? І за ті два відсотки Україна має пропасти? Всратися можна! — Молода блондинка у короткій норковій шубці зливає воду, відчиняє двері і крізь чергу швидко піднімається сходами нагору.
І за ті два відсотки Україна має пропасти? Всратися можна!
— Ну, переговорный устроили! Янукович победил, потому что ему доверяет Украина! — каже услід блондинці жінка років 40 в чорному кашеміровому пальті і з дорожньою сумкою.
— Побєділ, бо таких москалів, як ви, розвелось, хоч стріляй! — додає старша жінка з черги. — Стільки боротися, мерзнути на Майдані, аби за того проголосувати? Я вчора як учула по телевізору, що він перший, краплі пила. То неможливо пережити, — починає плакати, дістає з куртки валідол, кладе під язик. Називається Марією Степанівною.
— Стілько набачиламся за життя. Тата розстріляли москалі. Набідиламсі чорно. Так чекала тої України. Аби тепер прийшов той москаль і всіх запродав?
— Та все буде нормально. Попрацює Янукович, подивимося. Буде зле — ше раз підем на майдани, — додає інша жінка, Маргарита, і заходить у вільну кабінку.
Київ, черга до кас супермаркету "Сільпо" біля станції метро Лук"янівська, вівторок, обід
Говорять дві 50-річні жінки. Із розмови зрозуміло, що колеги по роботі. Ту, що в чорному пуховику звуть Галиною. У її співбесідниці в дублянці на шиї золотий ланцюжок із кулоном.
— Надо тикать из этой страны. Как услышала, что Янукович стал президентом — аж грудь сдавило. Дышать тяжело, — каже Галина.
— Куда ты денешься? Где мы нужны?
— Одноклассница зовет работать в Италию. Обещает 800 евро в месяц. Лучше там зады пенсионерам подтирать, чем жить в стране с президентом-зеком.
— Юлька тоже сидела. Тут, рядом — в Лукьяновской тюрьме.
— Так Кучма ее за правду посадил.
Тернопіль, довга черга до прилавку із крупами на Центральному ринку, вівторок, 9.30
— Цукор уже по 10 гривень, а шо далі буде? — каже продавщиці чоловік років 70 у старому поношеному пальті й облізлій вушанці. — Треба запасатися, — додає, пакуючи в сумку 4 кг. — А то Янукович прийде, ніц на прилавках не буде. Згадає нам помаранчеву революцію.
Черга починає голосно обговорювати вибори.
— Усі за Юльку голосували, а як вийшло, шо їй голосів забракло? Ой, людоньки, шо ж то воно з нами буде? Ше, не дай Бог, на Сибір виселятимуть, — каже метушлива жіночка у довгій рудій шубі із двома сумками.
— Якось буде. Сильно в Україні хто про людей дбає? Що Тимошенко за п"ять років доброго зробила? — відгукується жінка років 30 у дублянці. — Може, якраз Янукович наведе лад і продукти подешевшають.
Миргород Полтавської області, вівторок
Жінка тягне вулицею санки з 3-річним хлопчиком. До них прикріплений прапорець із написом "Віктор Янукович". Назустріч ідуть двоє чоловіків.
— О, і тут Янукович. Це сьогодні він, мабуть, виступатиме на Майдані. Інтересно, він і на там з листочка читатиме?
— Поміняли шило на мило. Чого вони всі лізуть у ті президенти? Медом помазано. Поки старих пердунів не розженуть, нічого не буде.
8 
1
Коментарі
6