Ексклюзиви
Пʼятниця, 11 квітня 2014 11:15

"Ми повинні мислити, як ті маніяки, що вбивали людей"

У неділю з 10.00 до Українського дому в центрі Києва сходяться люди з наплічниками й похідними лопатами. Це активісти Пошукової ініціативи Майдану. За півгодини збираються близько 40 осіб. Шикуються на сходах. Координатори проводять інструктаж.

— Если вдруг вы находите символику, подозрительную яму или торчащую из земли руку, ни в коем случае не нужно хватать. Останавливаемся, зовем координаторов, фотографируем, ставим GPS-точку, — каже 24-річний Микола Андрієвський. — Если находим тело, сразу зовем прессу, а потом милицию. Когда приезжает милиция, стоим у нее над душой и смотрим, чтобы свою работу делала правильно.

У ліс активісти їдуть своїми машинами.

6 квітня, у неділю, шукачі досліджують ліс від села Стоянка до метро Академмістечко. Ця ділянка — близько 7 км.

Після повторного інструктажу на місці пошуковців розділяють на три групи. Одна огля­дає смугу біля шосе, друга — вздовж каскаду озер рибгоспу, третя йде між ними. Перед тим, як вирушити, координатори записують номери телефонів активістів, щоб ніхто не заблукав. У кожній групі приблизно по 15 осіб. Розходяться лінією, щоб між ними була відстань по 5 м.

— Я сьогодні вдруге. Перший раз у Биківні знайшов чиюсь сорочку, але видно, що дуже стара, — каже 26-річний Павло Панасюк, менеджер. — Але то була хороша прогулянка. І справа ця потрібна.

У групі є дівчата, які куховарили на Майдані.

— Після першого походу наснилося, що тіла кидали в річку біля станції метро Дніпро, — говорить волонтерка Тетяна.

За 100 м від початку маршруту третя група знаходить синю стрічку, на якій нібито був бейдж. Такі носили самооборонці Майдану. Знахідку фотографують і кладуть у пакет.

— Стрічка виглядає новою, пролежала максимум кілька тижнів, — каже координатор Микола Андрієвський.

У лісі багато непрохідних чагарників, які доводиться оминати.

— Куди не можемо залізти ми, вони теж залізти не могли. Тим більше взимку, коли холодно і мряка, — пояснює Микола. — Ми повинні мислити, як ті маніяки, що вбивали людей, носитися з тілом не дуже приємно навіть убивцям. Хотіли позбутися їх якомога швидше.

На шляху шукачів трапляються смітники. Час від часу з-під ніг вислизають вужі, а з одягу доводиться струшувати кліщів. Волонтери спускаються до рівчаків. Дивляться, чи не перекопана там земля. В закинутій будівлі поблизу озера знаходять сумку. В ній старий ніж, шапка й хустина. На підлозі — обгорілий диван, ковдра.

— Напевно, це речі безхатченків, — каже волонтер 25-річний Тарас Матвіїв. Він у третій сотні самооборони Майдану. — Наші пошуки — майже те саме, що шукати голку в сіні, але мусимо. Крім нас, цим ніхто більше не займається.

Години за півтори третя ­група натрапляє на дитячий табір "Світанок". Активісти питають у працівників, чи не бачили чогось підозрілого поблизу й чи не селили до них силовиків?

— До нас тричі хотіли поселити "Беркут", але ми три рази відключали воду і світло. Казали, що опалення нема і жити тут не можна, — згадує працівник табору 58-річний Аркадій Морозов.

Що ближче до міста, то частіше зустрічаю в лісі компанії з шашликами. Активісти розпитують їх, залишають візитівки.

Наприкінці шляху, недалеко від дороги, натрапляють на яму, завглибшки 1,5 м. Підозр вона не викликала — викопана рівно й акуратно. Такі роблять для сміття.

— Ще лося бачили, — каже координатор другої групи 28-річний Ярослав Володарець-Урбанович.

Те, що нічого особливого не знайшли, теж добре, переконані волонтери. Отже, у цьому лісі нікого не катували й не вбивали.

"Міліція нам не допомагає"

Пошукову ініціативу Майдану після кривавих подій 18–20 лютого організували самооборонці. Шукали в моргах людей, які не виходили на зв'язок. На той час зниклими вважали понад 300 осіб. Кількох загиблих ідентифікували.

Після завершення бойових дій у центрі столиці активісти дослідили Маріїнський парк. Перевірили люки, куди, за чутками, силовики ховали тіла убитих, і дренажні системи. Залучали дигерів. Оглянули Голосіївський ліс, річку Либідь. Нікого не знайшли.

На початку березня вирішили шукати за містом. Групи по півсотні осіб обійшли ліси біля Бориспільської траси, Биківні й ділянку від Гнідина до Вишеньок, де виявили тіло Юрія Вербицького.

— У Биківні знайшли куртку, в кишені були два чеки: 300 гривень на їжу й 400 гривень на медикаменти. Чеки датовані 19 лютого. Там була і майданівська каска, — розповідає Ярослав Володарець-Урбанович. — У першу чергу намагаємося дослідити територію біля тих місць, де перебував "Беркут" і бійці Внутрішніх військ.

У будні чоловіки працюють мобільними групами. Перевіряють ділянки, де місцеві бачили щось підозріле. Так знайшли могили на кладовищі в Броварах, де могли поховати вбитих активістів.

— Це кладовище охороняло підозріло багато міліціонерів. Крім того, нам телефонували люди й повідомляли про це місце, — каже Тарас Матвіїв. — Ми знайшли там більше 10 свіжих могил під старими непідписаними хрестами. А на території кладовища, де нікого не ховають, бачили п'ять виритих ям. Для чого і коли їх викопали, керівництво не пояснює. Міліція нам не допомагає. В їхніх офіційних списках було 30 зниклих людей. Міліціонери познаходили їх — кого живим, а кого й ні, і справу закрили.

120 зниклих людей є в базі Пошукової ініціативи. Волонтери постійно знаходять активістів. Вони живі — кудись поїхали або їх відправили на лікування в інші міста чи за кордон. А родичі, які втратили з ними зв'язок, повідомляли про зникнення.

Зараз ви читаєте новину «"Ми повинні мислити, як ті маніяки, що вбивали людей"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода