У середу зранку біля військової частини внутрішніх військ на вул. Рубчака у Львові стоять сім пожежних машин. Через розбиті вікна рятувальники намагаються загасити пожежу в казармах.
— Уночі 14 машин було, на ранок сім залишилися. Там ще й водовідкачки працюють. Води влили стільки, що по пояс десь на нижніх поверхах, — розповідає активіст Максим Солтес, 27 років. Із другом розбирає бруківку біля входу до військової частини. Із старими шинами та дошками кидають їх під браму. Роблять барикади, аби з території не виїжджали машини на Київ.
Заворушення на вул. Рубчака розпочалися 18 лютого близько 20.00. Біля входу до військової частини вишикувалися понад 300 військових. Люди думали, що вони зібралися на київський майдан, оточили виходи. Активістів було понад 6 тис. За кілька годин до них виїхав БТР.
— Почали кидати шумові гранати. Що, ми мали на це все спокійно дивитися? З нашої сторони полетіли "коктейлі Молотова". БТР загорівся. Шумова граната попала мені в голову. Добре, що був у шоломі. Мене контузило на 30 хвилин. Коли отямився, тут усе палало, — каже 17-річний Назар. — Отут горіло з першого по п'ятий поверхи, — показує на чорний від диму будинок без вікон.
Ущент вигорів також КПП. На вході стоять троє солдатів. За метр від них димлять залишки шин.
— Пропустіть, я до сина, — просить 50-річна Любов. Прізвище не називає. — З Волині приїхала. Вчора із сином перед шостою годиною вечора зв'язувалася. Потім не могла додзвонитися. Привезла йому речей трохи, поїсти. Боже, що тут сталося? — намагається прорватися.
Її зупиняють мітингарі.
— Сина виховувати треба було й забирати звідси. Тепер пізно. Людей вбивають у Києві, ваш син мав учора їхати також нашим дітям смерті чинити, а ви переживаєте, чи їв, — кричить чоловік старшого віку.
— Мій син ніколи своїх не бив би, — мати йде, але в частину її не пускають.
— Потрібна перезмінка, — чути з рації Назара.
Минаємо кілька будинків. Піднімаємося на останній поверх багатоповерхівки. Тут активісти влаштували цілодобове стеження за військовими. На території чотири десятки солдатів роблять розминку. Неподалік складу з бензином стоїть обгорілий БТР.
— Слідкуємо, що робиться. У військових забрали щити й каски, — пояснює Назар. — Близько 17-ї вогонь із казарм перекидається на склади зі зброєю. Чути вибухи. Пожежу розпочнуть гасити у четвер вранці.
У цей час на вул. Сахарова, неподалік приміщення СБУ, топчуться декілька чоловіків у капюшонах. Під будівлею багато битого скла. Розсипані документи. Головний вхід заставлений фанерою. Працівників та прибиральників пропускають через чорний.
— Ми контролюємо будівлю повністю, — говорить активіст Максим, 37 років. — Працівники заходять, аби навести лад у своїх кабінетах. Дозволили зайти комунальним організаціям, які прибирають. Там страшне що твориться. Не знаю, для чого це все робилося. Учора ввечері наші активісти із Самооборони прийшли сюди. За кілька годин підтягнулися люди в масках. Тоді все стало неконтрольованим. У приміщення зайшли мародери. Трощили, виносили техніку.
Через чорний вхід проходимо у будівлю. На першому поверсі прибирають дві жінки. Збирають розбите скло з вікон, складають уцілілі папери та книги. Шафи, столи та крісла потрощені.
У дворі стоять обгорілі автівки.
— Спалили гаражі, три чи чотири машини згоріли. Поряд знайшли ящик із "коктейлями Молотова". Зараз тут працює слідчо-оперативна група. Чиї то "коктейлі" і нащо було палити службове авто — це для мене загадка. Тут ніхто не оборонявся, — додає Максим. — Сьогодні й щовечора збиратимемо людей. Стоятимемо на охороні, аби щось не пропало і потім невинні за це не відповідали.
1 
1
Коментарі