27 червня на Байковому кладовищі в Києві поховали двічі голову Верховної Ради Івана Плюща. Він помер у ніч на 26 червня на 73-му році життя. Позаторік у нього діагностували рак.
Прощалися з Іваном Плющем у клубі Кабінету Міністрів по вул. Інститутській. О 10.30 перед входом зібралися близько сотні людей.
— З Іваном Степановичем по телефону спілкувався два тижні тому, — розповідає екс-спікер парламенту 67-річний Володимир Рибак. — Казав, що погано почувається. Хотів його провідати, та він відмовив. Сказав: "Не треба. Не хочу, щоб мене таким бачили". Ця хвороба — наслідки аварії на Чорнобильській станції. Коли вона вибухнула, Іван Степанович був головою облради. Зразу ж поїхав у Чорнобиль, пробув там кілька тижнів.
Володимир Рибак заходить усередину. Труна з померлим стоїть на столі, застеленому барвистим килимом. Над нею — портрет Івана Степановича, де він молодий та усміхнений. Зліва вздовж стіни стоять вінки від президента Петра Порошенка, Верховної Ради та Кабінету Міністрів. Дружина покійного 44-річна Світлана та донька Домініка, 18 років, сидять на стільцях навпроти, витирають сльози білими хусточками.
— Іван Степанович найбільше любив сало, — пригадує колишній посол України в Ірані 79-річний Іван Майдан, виходить на вулицю. — Коли сідав обідати, його мало бути на столі кілька видів — свіже, смажене і варене. Та він усе українське любив: борщ з пампушками, вареники і холодець. Міг трохи горілочки випити, але ніколи не напивався. Коли завершувалося застілля, вже на столі не було чого пити і їсти, Іван Степанович казав: "Пора дякувати". Це означало, що час прощатися.
Мова його була народною і завжди дотепною. Якщо хотів дошкулити, то міг це зробити так, що ніхто не ображався.
Коли тільки одружився, попросив мене для молодої дружини купити гарну сукню в Тегерані. Я зайшов у магазин, а там продаються самі паранджі — халати з довгими рукавами. Приїхав до Івана Степановича з пустими руками. Сказав: "Не хотів паранджу купувати. У тебе така дружина гарна, для чого її ховати?" Він засміявся: "Та я ж і хотів, щоб інші на неї не дивилися".
Кілька охоронців просять натовп розступитися. Люди роблять коридор і пропускають мільярдера Ріната Ахметова, 47 років.
Він кладе червоні троянди до ніг покійного. Складає руки в замок, кілька секунд мовчки стоїть перед труною. Коли виходить на вулицю, люди із натовпу питають, для чого він фінансує сепаратистів.
— Я хочу мира для Донбасса, — відповідає. — Хочу, чтобы Донбасс был счастливым. Его счастье вижу только в составе Украины. А Украина без Донбасса будет слабой. Поэтому нам нужно взяться за руки, чтобы не пропасть поодиночке.
— От хитра морда — його одне питають, а він собі своє говорить. А сам гроші сепаратистам дає, — перемовляються двоє чоловіків.
— Іван Плющ був класним дядьком, — каже киянка 74-річна Людмила Терентіївна. — Коли створив партію із Юрієм Костенком ("Український народний блок Костенка і Плюща", 2006 рік. — "ГПУ"), пішла на збори в Палац спорту. Як Костенко говорив, зал спав. А вийшов на сцену Плющ — і всі загуділи. От умів людей завести.
— Шкода, що до кінця не втримався, — додає її подруга. — Янукович дав йому дачу — він і взяв. Після того Плющ для людей пропав.
— Коли Іван Плющ працював в обкомі партії, якось до нього в гості приїхав товариш із Грузії, — згадує нардеп-"бютівець" 71-річний Володимир Яворівський. — Іван Степанович взяв в обкомі машину, вирішив другу Київ показати. Випили по чарчині, і Плющ наказав водію проїхати по Десятинній. А тоді по цій вулиці їздити було заборонено, бо там жив Щербицький. Хоч як водій опирався, начальник на нього натиснув. Номери машини зразу записали, і наступного ранку Плюща зняли з посади.
Але є другий Плющ — політик. Із комуністичного функціонера перетворився на українського патріота.
Саме він провів декларацію про незалежність. Якось у парламенті вирішувалося питання по вступу до СНД. Рішення мали прийняти до вечора. Комуніст Руслан Боделан наполягав негайно розглянути це питання, кілька разів підходив до Плюща. А той увесь час: "Заспокойтеся, зараз ще кілька питань розглянемо — і потім це". Дотягнув, що до кінця роботи лишилася хвилина. Тоді сказав: "Засідання сесії закрито. Відкриється завтра вранці в десять часов утра". Завдяки цьому Україна не стала членом СНД.
Люди розступаються. Біля клубу з'являються Леонід Кравчук і Віктор Ющенко з дружиною Катериною. Всі тримають по букету червоних троянд.
Прощання триває півтори години. Труну з зали виносять під військовий оркестр та везуть у чорному катафалку на кладовище.
Мати народила в погребі
Іван Плющ народився 11 вересня 1941 року в місті Борзна на Чернігівщині. Пологи в матері приймали в погребі, де родина ховалася від бомбардування фашистів.
Закінчив місцевий сільськогосподарський технікум і працював бригадиром овочівників радгоспу.
1962-го вступив до КПРС. За 5 років закінчив Українську сільськогосподарську академію. Працював головою колгоспу і радгоспу в Баришівському районі на Київщині.
Закінчив Академію суспільних наук при ЦК КПРС. Завідував сільськогосподарським відділом Київського обласного комітету Компартії.
На парламентських виборах 1990-го балотувався від комуністів. Після обрання Леоніда Кравчука президентом у грудні 1991 року став головою Верховної Ради. Тоді ж вийшов із лав Комуністичної партії.
П'ять разів обирався депутатом парламенту. Вдруге головою Верховної Ради cтав 2002 року.
Через три роки долучився до створення "Українського народного блоку Костенка і Плюща". На парламентських виборах 2006-го блок не подолав 3%-ного бар'єра.
2010-го Віктор Янукович призначив Івана Степановича своїм позаштатним радником. У лютому цього року звільнений указом в. о. президента Олександра Турчинова.
Жив у Пущі-Водиці на державній дачі.
2 
1
Коментарі