вівторок, 14 січня 2014 00:30

"Є влада, яка угодна Богові, а є така, яку він терпить"

Автор: ФОТО з сайта www.donbass.ua
  Чоловік у спортивному костюмі кидає петарду. 12 січня на активістів Харківського майдану, що зібрався біля пам’ятника Ярославові Мудрому, напали тітушки. Намагалися спровокувати бійку, кидали петарди та димові шашки. На місці сутички знайшли ножа. У мережі з’явилося відео, на якому видно, як міліціонер віддав зброю одному з тітушок
Чоловік у спортивному костюмі кидає петарду. 12 січня на активістів Харківського майдану, що зібрався біля пам’ятника Ярославові Мудрому, напали тітушки. Намагалися спровокувати бійку, кидали петарди та димові шашки. На місці сутички знайшли ножа. У мережі з’явилося відео, на якому видно, як міліціонер віддав зброю одному з тітушок

За 100 м від станції метро Університет у Харкові на стільці сидить бородатий чоловік. Тримає лупу. Поряд — табличка з написом "Хиромантия. Гадание по руке" і стілець для клієнтів. Запитую, де збирається місцевий майдан.

— Спустишься немного. Увидишь пам'ятник Шевченко. Там митинг ежедневно с 6.00 до восьми вечера.

— Яку долю нагадаєте майдану? — цікавлюся.

— Так просто сказать не могу. Нужно руку Кличко или Яценюка посмотреть, — сміється.

Біля пам'ятника кількадесят людей. Слухають римейк українською мовою на пісню Віктора Цоя. "Ми вимагаємо змін", — лунає з гучномовців. Кілька дітей у костюмах до святкового вертепу підтанцьовують.

О 18.00 збираються кількасот осіб. Є один прапор "Батьківщини", один — УДАРу. Решта — національні.

34-річна Галина Шпак тримає прапор, де на жовтому тлі чорним написано "Харків".

— Я ходжу на майдан, бо маю таку внутрішню потребу, — каже Галина, вона працює у медичній галузі. — В будні тут бувають одні й ті ж люди. Біля Шевченка вже перезнайомилися всі. Часто групою з восьми-десяти осіб спускаємося в метро і співаємо гімн. Відсотків 20 — відкрито симпатизують. Агресивно ворожих — десь 5 відсотків. Решта — байдужі. Загалом Харків пасивний. У соцмережі "Фейсбук" багато симпатиків, а на вулицю виходять пару сотень. Для двомільйонного міста це крапля в морі. Раніше ми разом із шістьма друзями збиралися компа­нією вигулювати собак. Зараз тільки я приходжу з майданівською стрічкою. Хлопці чи жартома, чи всерйоз називають мене націоналісткою. Чесно кажучи, ображаюся. Я — не націоналістка, а патріотка.

Запитую, чи не боїться, адже активіста харківського майдану Дмитра Пилипця кілька разів ударили ножем.

— Отам, бачите, в кущах стоять міліціонери, СБУшники. Всіх знімають на камери. Сьогодні тітушок нема, а зазвичай шниряють тут. Але до всього звикаєш. І до небезпеки теж, — усміхається.

Ведучий зі сцени закликає не розходитися додому поодинці, не піддаватися на провокації тітушок:

— Це в Києві тітушки. А ми їх називаємо як?

— Тьотушки, — хором відповідають мітингарі.

Кличе до мікрофона сурмача. Той грає гімн України. Майже всі співають, приклавши руку до серця.

Харків'янин 54-річний Валерій Нефідов прийшов із племінницею 12-річною Кариною. Скаржиться, що з опозиційних телеканалів у Харкові залишився лише "5 канал".

— Та й той показує не всюди. ТВі тут заблокували.

— Я не розумію людей, які проти Майдану і проти Європи, — додає Карина. — В Європі розумніші люди й там більше добра. Як можна бути проти добра?

Ведучий Валентин Бистриченко оголошує про початок вистави:

— Опоненти закидають, що ми веселимося, коли весь Харків у жалобі (8 січня в ювелірному цеху на території заводу "Хартрон" сталася пожежа. Загинули восьмеро людей. Суботу, 11 січня, Майдан оголосив днем жалоби за загиблими. — "ГПУ"). Відверто скажу, я не наважився скасувати вертеп. Діти довго готувалися. Соромно має бути не нам, а владі. У пожежників немає тенту, куди б люди могли стрибнути. А чиновники їздять у дорогих авто, живуть у розкішних будинках.

Діти починають виставу українською мовою, а закінчують російською.

Студент 19-річний Юрій із ровесницею-колегою Лілею стоять, накинувши на плечі червоно-чорні прапори УПА.

— Не розпитуйте, де я вчуся і як моє прізвище, — каже чоловік. — Не скажу, бо можуть бути неприємності. Викладачі попереджали нас не ходити на мітинги, бо матимемо проблеми з се­сією. Але поки що не пресують. Я родом зі Львова. Там теж не дуже велелюдний майдан. Усі розуміють, що доля революції вирішується в Києві. Із таким прапором ходити не боюся. Це Харків, а не Донецьк.

Хтось смикає за руку. 70-річна Галина Шевчук роздає газети партії "Свобода".

— Кого б це я тут мала боятися в українському місті? — обурюється. — Кернеса? Чи інших кацапів?

Галина косоока. Коли сердиться, то враження, ніби кричить на сусіда.

— Кернес розбив пам'ятну дошку академіку Юрію Шевельову. Під час акції "Вставай, Україно!" перегородив дорогу трамваями. Це йому не минеться. Їхня влада не вічна, — каже Галина Шевчук.

Її просять говорити тихіше, бо зі сцени виступає священик Київського патріархату.

— Є влада, яка угодна Богові, а є така, яку він терпить. Нинішню владу Бог поки що терпить. Якщо влада від Бога — вона віддає людям любов. А якщо від князя світу цього — сатани, то хоче більше владних повноважень, щоби ще більше визискувати людей. Ми стоїмо тут не просто так. Хочемо повернути суспільству втрачену совість.

О 19.00 ведучий закликає розім'ятися й пострибати.

— Хто не скаче, той москаль, — гукає. — Але краще буде: хто не скаче — той "регіонал", — виправляється.

Підприємець 25-річний Олександр Шевченко розповідає про особливості харківського майдану.

— Це не партійна ініціатива, а громадська. Роль місцевих опозиційних партій — символічна. Можна сказати, що ми тут не централізовано, а як дикарі-пляжники. Багато підприємців. Протистояння тутешнього майдану з владою — це протистояння добра і зла. Сепаратизм виникає лише в головах окремих чиновників та партійних функціонерів "Українського вибору" Медведчука. Їм важко вести тут пропаганду, бо половина харків'ян — люди критично думаючі. Інша справа, що 2004 року на мітинг вийшли 100 тисяч городян, а тепер максимум шість-сім тисяч у вихідні.

На сцені може виступити кожен охочий. Єдина умова — бути тверезим і говорити не більше 2 хв. Промовці висловлюються про історії мирного протистояння в Індії, основні християнські цінності. Хтось попереджає, що на вихідні влада наказала бюджетникам іти на майдан і сваритися з активістами. Якийсь чоловік оголошує, що написав 10 заповідей майданівця. Іде до мікрофона через клумбу, до черевиків липнуть шматки болота. Останньою його заповіддю є така: "Російськомовних патріотів України захищає не Добкін (голова Харківської облдержадміністрації. — "ГПУ"), а майдан".

О 20.00 сурмач знову виконує гімн. За 15 хв. мітингарі розходяться. Декого згодом зустрічаю в метро. Синьо-жовтих стрічок ніхто із себе не зняв.

Намагалися виламати двері церкви

11 січня в Харкові розпочався всеукраїнський форум Євромайданів. Засідання проводили у храмі Української автокефальної православної церкви. Її штурмували тітушки – намагались виламати двері. Виникла сутичка.

Молоді люди у спортивних костюмах атакували книжковий магазин, де працювала група форуму. Чоловіки із закритими обличчями напали на загін самооборони, що стояв при вході.

У неділю майданівці зібралися біля пам'ятника Ярославові Мудрому. Їх оточили "регіонали" й тітушки. Кілька майданівців постраждали від димових шашок. Ще одному учаснику хулігани розбили обличчя.

Юрій СТРИГУН, Олена ЛУЦЕНКО

Зараз ви читаєте новину «"Є влада, яка угодна Богові, а є така, яку він терпить"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути