Учора вранці майже годину підмітали площу Слави у Києві. Чекали на прем"єр-міністра Віктора Януковича. Він мав покласти квіти до пам"ятника Невідомому солдатові з нагоди 64-ї річниці визволення Києва від фашистів.

— Давно такої чистоти тут не було, — перемовляються біля пам"ятника військові.

Скрізь розставляють міліціонерів. Перекривають дорогу. Пішоходам забороняють іти тротуаром біля парку. Просять, щоб переходили на протилежний бік. На кам"яні плити з прізвищами загиблих воїнів кладуть по дві червоні гвоздики. На одну плиту квітів не вистачає.

Журналісти стають біля дороги, якою йтиме Янукович. Охоронець просить відійти далі. Мовляв, несолідно, коли поруч із прем"єром стоятимуть представники ЗМІ.

— Солдати, струнко! — вигукує в мікрофон командир, звертаючись до військового оркестру.

Ті починають грати жалібну музику. За 100 м від пам"ятника з вінками йдуть воїни Почесної варти. За ними — Янукович. По праву руку від нього — секретар Ради нацбезпеки і оборони Іван Плющ. Вони несуть перев"язані жовто-блакитною стрічкою букети червоних троянд. Поруч — кілька ветеранів. Позаду, з червоними гвоздиками, — міністри. Біля пам"ятника Невідомому солдатові звучить гімн. Ані Янукович із Плющем, ані міністри не співають. Солдати п"ять разів стріляють у повітря.

Високопосадовці кладуть квіти. Оголошують хвилину мовчання. Потім прем"єр і  решта мовчки розвертаються і йдуть до своїх авто. Охоронці до них нікого не підпускають.

Одна за одною під"їжджають машини міністрів. Ті сідають і їдуть. Подають білий автобус для ветеранів війни. Деякі з них сідають у нього, інші залишаються в парку — поспілкуватися.

65-річна киянка Людмила Макеєва представляє Союз за дружбу міст-героїв. Розповідає, що ветеранів щороку меншає, а замість них організацію підживлюють дітьми війни. Каже, що її батька вбили на війні 1943 року. Мати залишилася сама виховувати чотирьох дітей. Макеєва хвалиться, що Янукович перед урочистою ходою привітав її зі святом.

×