— Мій урок коштує як банка творогу "Яготинський", — каже у вівторок уранці біля Кабміну 45-річна Наталія Перепелиця, вчителька англійської мови київської школи №71. — У мене зарплата 3 тисячі. Маю провести в день сім-вісім уроків, потім бігти по хатах за додатковим заробітком. Бо треба жити й оплачувати навчання сина. Влада поставила нас на коліна.
Учителька прийшла до будівлі уряду протестувати проти політики влади щодо освітян. На вулицю вийшли близько 10 тис. мітингувальників. Вимагають підвищення зарплати, виступають проти підвищення пенсійного віку. Скаржаться, що їх відправляють у безоплатні відпустки. Тримають прапори профспілки працівників освіти та науки, плакати "Реформи в освіті — розвиток чи руйнація?", "За гідну працю і достойне життя вчителя!", "Терпіння має межі", "Учителі теж люди". Дзеленчать у шкільні дзвоники. Стають біля паркану Кабміну, на тротуарах та газонах.
— Зарплату вчителя — міністру, — кричать. — Ганьба!
— Та вони ж українську не розуміють, — сміється жінка в натовпі. — Цим гадюкам треба кричати "позор!".
Одна з мітингувальниць лягає на пішохідний перехід. До неї вискакують учасники акції. Верещать, аплодують. Машини зупиняються. Їм горить зелене світло. До юрби підбігають міліціонери, виштовхують людей із проїжджої частини. Оточують їх, створюють кільце, тримаючись за руки.
— Не піддавайтеся на провокації! — говорить у гучномовець голова київської профспілки освітян Олександр Яцунь, 45 років. — Ідемо до Кабміну.
Люди не слухають. Залишаються на дорозі. Повз проїжджає оранжевий "фольксваґен". Дівчина б'є кулаком по машині. Її штовхає у натовп міліціонер.
— До вас теж черга дійде, чекайте! — кричить йому у вухо.
— Та вони ж корупціонери, не переймаються через зарплату, — відказує їй сусідка.
О 12.00 керівник профспілки освітян Георгій Труханов та голови обласних комітетів заходять до Кабміну. Їх на перемовини запросили заступники міністра освіти Євген Суліма та Петро Куліков.
Біля паркану вмощується голова студентської профспілки Чернігівської області 26-річна Ірина Левицька.
— Зараз учителювання не є престижним. Галузь не фінансується. У нас середня зарплата по області трохи більше 1000 гривень. Ми не зазіхаємо на заробітки міністрів. Просимо, щоб нам дали можливість жити.
— Влада обіцяє підвищення зарплати, але не робить цього, — обурюється у натовпі вчитель фізкультури з Івано-Франківщини 49-річний Іван Кіф'як. — Я отримую 1200. Це ставка 18 годин плюс вища категорія. Дружина працює психологом на 75 відсотків ставки. У нас двоє дітей. Ціни на гречку, цукор, комунальні послуги підняли. Як жити? Вони собі будують палаци, а для українських дітей — нічого. Цього року Фонд соцстрахування не видав жодної оздоровчої путівки. Пояснюють, що ще тендеру не було. А хворі люди чекають. Працівники освіти будуть скликати страйки, саботувати проведення екзаменів, доки влада не дослухається до їхніх вимог.
За півгодини до мітингувальників виходить Труханов. Повідомляє, що в середу на засіданні Кабмін ухвалить рішення про 20% надбавки до зарплат освітянам. Просить припинити акцію й розійтися.
Влада хоче зекономити
— Учитель першої категорії має оклад 1200 гривень, а середня зарплата по країні — 2500, — говорить Ася Горшкова, голова Донецької обласної профспілки працівників освіти. — Учитель отримує 42 відсотки середньої зарплати у промисловості. Хоча за "Законом про освіту" ці суми мають бути однаковими.
У місті Сніжне на Донеччині педагогів примушують на час канікул йти у неоплачувану відпустку.
— Так влада хоче зекономити бюджетні кошти. І багато учителів покірно пишуть заяви, — каже Неля Галаган, лiдерка профспiлки Сніжного. — Міська освіта працює з дефіцитом бюджету в 10 мільйонів гривень. Місто не може заповнити цю діру, в нас працює одна шахта.
У неоплачувані відпустки відправляють освітян і на Черкащині та Полтавщині.
5 
35413
Коментарі
6