"Тарас чотири роки живе і працює в Польщі, — розповідає в листі лучанин Ростислав, 59 років. — Син має там дівчину полячку. Ми не проти цих стосунків, але її батьки не дозволяють дітям жити разом. Вони не хочуть, щоб донька побралася з хлопцем іншої віри й національності. Син не уявляє життя без Джулії. Чи будуть вони разом?"
Листи коментує київський біоенергетик Валентина Гавура. Запалює свічку. Обводить нею навколо фото Тараса і Джулії. Хлопець у картатій сорочці обіймає дівчину в лляній блузі та джинсовій спідниці до колін.
— Пара скоро стане подружжям. Батьки Джулії дадуть згоду на шлюб. Восени наступного року зроблять вас дідом. Літом в сина почнуться проблеми з роботою. Не вмовляйте його повернутися в Україну. Знайде високооплачувану посаду, якщо не зациклюватиметься на неприємностях, а згадає все, що вмів раніше.
"З Олегом зустрічалися пів року, — пише вінничанка Людмила, 26 років. — Нормальними наші стосунки не назвеш. Часто сварилися і розходилися, бо любив випити. Гроші спускав на друзів, хоча сам не мав у що вдягтися. Його батьки мене не сприймали, бо з бідної сім'ї. Коли йому виповнилося 30, вирішили одружити. Він готувався до весілля з іншою, коли я дізналася, що від нього вагітна. Зізналася, а він відповів: "Роби аборт. Мені позашлюбні діти не треба". Я зберегла дитину. Мама на заробітках. Сказала, щоб я родила. Гроші дасть. Тоді Олег пустив чутку, що дитина не його. Хоч я ні з ким більше не зустрічалася. Макарові 2 роки. Його батько нам не допомагає. Їсти є за що купити, одяг мама висилає. Але немає коханого, щоб пригорнутися. Лягаю сама в холодне ліжко. Обіймаю сина і не можу Олега забути. Він дітей не має. Від сусідів чула, що дружина від нього пішла".
Надсилає фото з сином. Русява кучерява жінка в жовтій сукні тримає хлопчика у джинсовій сорочці. На стіні висять ікони, вишиті бісером.
— За коханим не побивайтеся, бо шлюб із ним щастя не принесе. Одружуватиметься ще двічі, але ставати його парою не раджу. Самотньою не залишитеся. Вас із сином покличе жити чоловік, із яким уже в теплих і приязних стосунках. Досить сприймати його лише як друга. Має до вас почуття, та боїться продемонструвати. Скоро в Макара з'являться і батько, і сестра. Перестаньте жити минулим.
"Син втратив роботу за кордоном, — розповідає в листі 57-річна Михайлина Іванівна із Волині. — Запив, тут ніде влаштуватися не може. Почав пропадати вночі. Ми боялися, чи не їздить грати на гроші. Обшукали його речі, але заначка на місці. А під ліжком — багато чужих речей. Думала, що посивію. Невже моя дитина почала красти? Коли повернувся під ранок із новою порцією техніки, зізнався — почав працювати в ломбарді. Там місця мало, тому частину ноутбуків мусив забрати додому. Тепер боюся, бо цілими днями спить. Нічне життя ще ні для кого добром не закінчувалося".
Біоенергетик запалює свічку. Обводить нею навколо фото хлопця зі шрамом над бровою і розбитою губою.
— Боїтеся за сина, бо не опустить нагоди помахати кулаками. У ломбард влаштувався охоронцем. Скоро стане адміністратором. Але неприємностей від цього буде більше. У цілодобовий ломбард часто звозять крадене. Ноутбуки, що син зберігає вдома, просіть відвезти, де взяв. Ці неприємності непотрібні. Хвилюєтеся, бо не хоче одружуватися. Скоро познайомить зі своєю половинкою. Піде жити в зяті. Але теща проходу не даватиме, тому скоро проситиме у вас гроші на квартиру.
"Ми живемо в кінці села, — починає лист 38-річна Світлана з Рівненської області. — До нашої хати далі, ніж до магазину. Але всі ходять до нас щось позичити. Знають, що все маємо, бо чоловік торгує рибою. Гроші водилися, доки не почала позичати. Дала сестрі на весілля, братові — на ремонт машини. Позичила хресній на будматеріали. У нашому селі закрили поштове відділення. Я лишилася без роботи. Тепер надія тільки на чоловіка. Він мені заборонив комусь щось давати. Бо тільки тьотя Оксана позичить солі, як у нас всі починають сваритися. А як по щось більше зайде вона чи її мати, то і техніка ламається, і у всіх голова болить".
— Недаремно народна мудрість каже: Хочеш нажити ворогів, позич гроші. Навчіться відмовляти, і життя налагодиться. Бо настирливі позичальники часто забирають мир і спокій з оселі. Нікого не водіть до хати, бо заздрісні люди роблять страшні речі. Хочете зберегти достаток і благополуччя, обмежте кількість контактів.
"Батько вдруге завів сім'ю, — пише 30-річний Андрій із Тернопільщини. — Мама виїхала в Португалію 17 років тому. З батьком розлучилися. Він покинув трьох дітей на свою матір. Жив то в одної, то в іншої, а в 60 років — женився. Новина, що він одружується, стала для нас шоком. Але коли його молода дружина завагітніла, ми не знали, як на це реагувати. Сусіди над ним підшучували, а він нікого не слухав. Почав будуватися, купив нову машину. Звідки в нього гроші, нам невідомо. Ніде не працював, усе життя пив. Моя сестра тоді теж завагітніла. Для всіх стало дивом, коли в батька внук і син народилися в один день. Тепер його жінка вагітна вдруге. Він за нас так не дбав, як тепер про нову сім'ю".
— У житті батька настав період, що в народі називають другим цвітінням. Чоловіки старшого покоління закохуються, ідуть із сім'ї, зважуються на народження ще кількох нащадків. У такий спосіб ніби борються зі старістю, намагаються знову відчути себе бадьорими і сповненими сил. Ревнуєте, що свого часу не доотримали любові й турботи від людини, яку тепер і батьком називати не хочеться. Як би прикро не було, не відвертайтеся, коли заходить у гості, цікавиться вашим життям і горнеться до онуків. Так надолужує втрачене. Скоро станете батьком і все зрозумієте.
3 
35413
Коментарі