— Мій чоловік Еббе зі Швеції, але певний час працював у Херсоні. Тут познайомилися і почали жити цивільним шлюбом. Спочатку — на дві країни. За освітою я фінансист, працювала в міністерствах і провідних управліннях. До останнього відкладала рішення про переїзд у Швецію, — розповідає 46-річна Світлана Горбенко з Херсона. Три роки живе у шведському місті Уппсала. Вийшла заміж за 68-річного Еббе Йонсона.
Щоб отримати дозвіл на проживання в країні, не обов'язково бути одруженими. Тут цивільний шлюб прирівнюють до офіційного, але потрібно довести спільне проживання і тривалі стосунки. Це квитки про спільні поїздки на відпочинок, розмови по телефону і скайпу, повідомлення, фотографії, подарунки. На співбесіду чекали 14 місяців. Її проводили в Україні, але питання присилали із Швеції. Деякі були принизливі — запитували, як цілуємося з чоловіком, чи дарував мені обручку. Велику роль зіграло те, що чоловік прийшов зі мною в посольство. Повідомленням на телефон прислали право на дворічне проживання в Швеції. Потім його продовжили ще на три роки. Після цього можна буде подаватися на громадянство.
Перше, чим зайнялася у Швеції — почала вивчати мову. Без неї важко знайти роботу. Навіть, якщо кудись влаштуватися зі знанням англійської — все одно ставлять вимогу вивчити шведську.
Спочатку освоювала з допомогою чоловіка. Потім записалася у спеціальну безкоштовну школу для іммігрантів. Найважче було розрізняти слова, сенс у яких змінюється залежно від наголосу. За три місяці розуміла, що мені говорять. За півроку — заговорила сама.
Чоловік уже на пенсії. Я підтвердила свої дипломи, але через велику конкуренцію знайти роботу за економічною спеціальністю не змогла. Три роки разом із Еббе працюємо керуючими в будинку для подорожуючих на лижній базі. Це щось подібне до міні-готелю чи хостела. Входить у власність Асоціації шведських туристів. В Україні таких немає. База розрахована на 52 людини. Їздимо туди двічі на рік — у зимовий і літній сезони.
Культурним шоком перший час були походи в гості. Перед цим завжди присилають запрошення, де вказують час і формат заходу.
Якось їхали на день народження дружини брата. Еббе попередив, що перед цим варто поїсти. Кажу: навіщо, ми ж їдемо в гості. Тоді чоловік показав, що в запрошенні написано "фіка". Це означало, що пригощатимуть лише булочкою і кавою. Не прийнято дарувати подарунки дорожчі за 60 євро — майже 2 тисячі гривень. Це вважають поганим тоном, іменинник може образитися.
У шведів є традиція раз на рік у серпні збиратися всією родиною. Як на будь-якому іншому святі, всі страви стоять на окремому столі. Кожен підходить, бере, що хоче, і сідає за загальний стіл. Тут це називають французьким словом "буфет". Дивуються, що в інших країнах є вислів "шведський стіл". Ніхто не говорить тостів. Лише один раз кажуть щось на кшталт нашого "будьмо". Поганий тон — залишати їжу на тарілці. Краще другий раз піти за добавкою.
Подобається система медицини. Коли йду до лікаря вперше, плачу 480 гривень. У кожній комуні сума різна. Якщо потрібно звернутися до того ж лікаря знову — це буде безкоштовно. Якщо до іншого — знову 480 гривень. Але на медицину йде не більш як 3,8 тисячі гривень на рік. Якщо перевищити цю суму — усе подальше лікування буде за рахунок держави. Те ж саме з ліками. Спочатку платять повну вартість, потім зі знижкою від 20 до 50 відсотків. До 21 року зуби лікують безкоштовно. Далі потрібна страховка. На мене поширюється поліс чоловіка, який дає 50 відсотків знижки. Нещодавно лікувала зуби й порахувала, що це обійшлося дешевше, ніж в Україні.
Права на водіння діють рік
— В Україні понад 12 років їздила за кермом. Іноземні права в Швеції діють рік. Жителі Євросоюзу просто обмінюють свої на нові. Всі інші, в тому числі й українці, мають здавати усе заново, — розповідає Світлана Горбенко. — Автошкола коштує від 48 тисяч гривень. Це за мінімальної зарплати 63,7 тисячі гривень. Для водіїв зі стажем вимагали два курси — "Ризик 1" і "Ризик 2". За них заплатила майже 31 тисячу гривень.
Під час практики садили у спеціальне крісло, де можна відчути, як діють ремені безпеки. Воно імітувало зіткнення з іншим автомобілем за мінімальної швидкості 20 кілометрів на годину, але все одно було боляче. Також вивозили на майданчик, покритий льодом. Мала розігнатися до 70 кілометрів на годину, а потім почати гальмувати. Було страшно, автомобіль заносило і крутило. Поруч сидів інструктор — дивився, чи правильно повертаю руль.
В автошколі взяла інструктора, щоб подивився, як їжджу. За 20 хвилин сказав, що можу повертатися, бо з таким стилем водіння екзамен не складу. Зробив багато зауважень. Наприклад, потрібно знати, як водити, щоб було найменше викидів у повітря. Різко не тормозити, не розганятися.
3 
1
Коментарі