Пʼятниця, 06 грудня 2019 05:05

"Заміж не кличе, хоча народила йому трьох дітей"

Автор: ВОЛОДИМИР КАЗАНЕВСЬКИЙ
 

"Син робить за кордоном, але справи йдуть не дуже, — пише рівнянка Ірина Петрівна, 54 роки. — Не знаю, куди йому їхати далі. Вагається між ­Чехією, Польщею й Німеччиною. Хочу знати, чи будуть мої діти щасливі у шлюбі. Бо доньці хтось напророкував, що виходитиме заміж двічі. Чоловік хворіє, проте лікуватися не хоче. Вмовляю його. Тільки не знаю, йти йому до свого лікаря чи до іншого".

Листи коментує київський біоенергетик Мирослав Олійник. Сканує долонею фото 30-річного чоловіка в зеленій футболці.

— До весни син переїде в Німеччину. Це правильне рішення. Роботу там йому знайти допоможуть, але сильно покладатися на інших не раджу. Якщо хоче заробляти більше, доведеться знову вчитися. Після роботи нехай підтягує німецьку. Зі знанням мови більше шансів знайти гідне місце. Там зустріне землячку, з якою скоро побереться. Донька теж вийде заміж. Гіркий досвід заставив її зневіритися у чоловіках. Тому спочатку не помітить серйозних намірів партнера. Деякий час житимуть у цивільному шлюбі. Потім покличе її під вінець. Чоловікові не треба затягувати з лікуванням. Може залишитися у свого лікаря або змінити клініку. Там підтвердять діагноз і наполягатимуть на операції.

"Донька із зятем 14 років живуть у цивільному шлюбі, — розповідає у листі львів'янка Любов Олексіївна, 69 років. — Льоша заміж не кличе, хоча Леся народила йому трьох дітей. Мешкають у зйомній квартирі, хоч у його батьків двоповерхова хата. Він має дві вищі освіти, але працює на фірмі охоронцем. Ніде надовго не затримувався, бо дуже запальний. Навіть у піст не може втриматися від лайки. Не знаю, що Леся в ньому знайшла. У мене три доньки, лише вона одна незаміжня".

— Мрієте одружити доньку. Хоча шлюб не змінить вашого ставлення до зятя. Хоч як недолюб­люєте його, не показуйте цього. Тільки нашкодите їхнім стосункам. Узаконять їх, коли старшій онуці виповниться 14. Після цього Леся народить вчетверте.

"Коли 2002 року померла мати, я мусила переїхати в село, — пише Любов із Полтавщини. — З 2016‑го почала різко слабнути. Важила 72 кілограми, а тепер — 46. Лікарі заспокоюють, кажуть, що абсолютно здорова. Але як таке може бути? Вагу втрачаю, апетиту не маю. Цього року ледве посадила город. Усе болить. Знайома каже, що мені пороблено. Не знаю, як цього позбутися".

Вкладає у конверт фото. Біля цегляного будинку стоїть жінка в плетеному коричневому светрі й білій хустці.

— Не придумуйте діагнозів. Ще раз пройдіть обстеження. Відсутність апетиту не привід приписувати собі хворобу, якої нема. Організм потребує вітамінів і мінералів. Запаморочення, втрата ваги й біль у суглобах піддадуться лікуванню. Самотужки важко обсадити ­город й дати раду господарству. Просіть рідних допомогти.

"Доньці Наталії 32 роки, — пише полтавка Ганна Василівна, 57 років. — Жила в цивільному шлюбі, але стосунки не склалися. Досі сама. Чи знайде свою долю? Чи діждуся я внуків? У самої проблеми з ногами. Не знаю, де шукати допомоги".

Біоенергетик запалює свічку. Сканує лист долонею, заплющує очі.

— Донька швидше вийде заміж, якщо не підказуватимете, кого хочете бачити своїм зятем. Дозвольте їй обирати. Через рік бути у родині весіллю. Скоро діждетеся онуків. Варикоз і проб­леми із суглобами не відступлять, але треба вчитися з цим жити. Навесні й восени підтримуйте себе оздоровчими комплексами. Приймаючи препарати, які призначить сімейний лікар, відчуєте легкість у ногах і забудете про біль надовго.

"Доньці 40 років, живе у Великій Британії, — пише черкаска Ніна Василівна, 61 рік. — Має двох дівчат — моїх онучок. Син із невісткою виїхали до Польщі. Там працюють, винаймають квартиру. Зараз йому 35 років. Після служби в армії на шість років подався на заробітки в Англію, але повернувся без копійки. Тепер приїхав до нас у відпустку з Польщі і теж здивував. Прийшов позичати у мене, пенсіонерки, 5 тисяч гривень. Для чого? Хіба він там мало заробляє? Невістка не хоче жити в Польщі, а син — повертатися в Україну. Через це сваряться. Зайшла мова про розлучення. Син боїться її втратити. Невістка не може завагітніти. Чи стануть вони батьками? Ми з чоловіком одержали 4-кімнатну квартиру 1989 року. Там жили до 2004‑го. Коли померла дружина мого батька, переїхали в його хату. По-сусідськи я доглянула до смерті стареньку бабцю. Переписала мені свою квартиру, яку я подарувала синові. Він там не жив. Житло на п'ятому поверсі. Виставляли на продаж, але покупців нема. Що далі робити, не знаю. Бо плачу за комунальні послуги з власної пенсії, а там набігають великі гроші".

Вкладає у конверт паспортне фото білявого чоловіка із зеленими очима. На звороті підпис — "Син".

— Донька гарно влаштувалася. За неї будьте спокійні. Син навряд чи скоро знайде спільну мову з дружиною. Вона залишатися в Польщі не планує. Якщо не хоче втратити жінку, має піти на компроміс. Домовляться їхати далі на захід. Цей переїзд для них стане пророчим. Якщо до кінця 2020 року змінять місце проживання, невістка завагітніє. Допомогти з переїздом зголоситься сестра. Квартиру, яку отримали у спадок, скоріше продавайте або здайте квартирантам. Жити там ніхто з дітей не планує. А вам додаткова копійка не завадить.

Зараз ви читаєте новину «"Заміж не кличе, хоча народила йому трьох дітей"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода