— Люди, ставайте в чергу. Пам'ятайте, куди і чого прийшли, — каже в гучномовець невисокий чоловік із червоною стрічкою на руці. О 17.00 біля церкви Преображення Господнього на вул. Краківській у центрі Львова зібралися близько 5 тисяч людей. Прощаються з лідером гурту "Скрябін" Андрієм Кузьменком. Принесли букети синьо-жовтих квітів, вінки. Музикант загинув 2 лютого о 8.20 біля села Лозова Криворізького району Дніпропетровщини. Повертався до столиці після концерту гурту в Кривому Розі. Його позашляховик зіткнувся з молоковозом. Кузьменку було 47 років.
Труну з тілом Андрія занесли в церкву о 16.00. Правлять панахиду. У храмі — лише родичі та друзі. Усіх решту просять чекати надворі. Починається сніг.
— Скрябіну би таке не сподобалося, — хукає на почервонілі руки 48-річна Марія Ганушин. — Він був відкритою людиною. Якби зараз устав, до кожного би підійшов. Ми з донькою з Києва приїхали. Думали, у столиці попрощатися. Не дозволили — сказали, лише для рідних. То сіли на перший-ліпший поїзд до Львова. Ми втратили справжнього патріота. Мій чоловік народився в Луганську. До 30 років говорив винятково російською. Коли почали ходити на концерти до Скрябіна, взявся українську вчити. Тепер розмовляє з галицьким акцентом, так по-скрябінськи, — плаче.
Працівники відчиняють двері храму. Люди штовхаються. Двоє чоловіків виводять із натовпу зблідлого хлопця. Питають, у кого є валідол.
— Я фельдшер швидкої допомоги, — жінку з пишною зачіскою пропускають до зомлілого. За 10 хв. вона вже приводить до тями жінку в шубі з натурального хутра.
— Дитино, давай тебе звідси виведу, а то затопчуть, — звертається лікар до 12-річної дівчинки.
— Не піду. Я Скрябіна дуже люблю. Мама за його автографом для мене до Києва їздила, — знімає рукавицю, на долоні — наклейка з фото Андрія Кузьменка.
— З Андрієм ходили в одну школу, я була трохи старша, — каже 50-річна Олександра Іванівна з рідного міста небіжчика — Новояворівська. — Завжди ходив із гітарою, співав. Цього року його однокласники планували організувати шкільну зустріч — 30 років, як школу закінчили. Казали, вона буде з концертом, бо мають зірку.
При вході до церкви стоїть львівський радіоведучий 34-річний Андрій Великий. Із Кузьменком товаришували 10 років.
— Я вів програму привітань, — розповідає. — Хтось зі слухачів замовив пісню "Скрябіна". Я поставив. По її закінченні телефонує сам Кузьма. Про що тоді говорили, не пам'ятаю. Та відтоді стали друзями. Андрій не з усіма йшов на контакт — відчував людей, — замовкає. — Останній раз я йому дзвонив. Чую, якісь звуки прориваються. Каже: чекай, мушу дотащити у ванну солдата. Забирав поранених бійців зі столичного госпіталю додому. Годував їх, мив.
Якось підвозив мене машиною по Львову. Їде так тихенько, обережно. Кажу: ото вже ти зразковий водій. Він відповів: після 40 ретельніше підходиш до життя.
Після панахиди на вулицю виходить співачка Руслана Лижичко, 41 рік:
— За ніч із чоловіком написали пісню про Андрія. "Світло раптово зникло, тиша думки колише…". Так на душі важко, — схлипує. — Кажуть: він щось відчував. Та нічого не відчував. Планував жити мільярд років. Ви не знаєте, яка то була позитивна людина. При ньому було соромно сумувати, скиглити.
Біля труни сидять батьки Андрія — Віктор Кузьмич і Ольга Михайлівна. Він був їхнім єдиним сином. Приїхали з Києва дружина Світлана й донька 17-річна Марія-Барбара. З музикантом прощалися цілу ніч, до десятої ранку.
Доньку назвав на честь Барбари Брильської
Андрій Кузьменко народився 17 серпня 1968 року в місті Самбір Львівської області. Невдовзі родина переїхала до Новояворівська. Мати була вчителькою музики, віддала сина до музичної школи, де він навчався по класу фортепіано. На прохання батьків вивчився на стоматолога.
1994-го почав зустрічатися з майбутньою дружиною, художницею Світланою. З нею навчався у паралельних класах. Побралися, через три роки в подружжя з'явилася донька Марія-Барбара. Назвали її на честь польської актриси Барбари Брильської — кумира дитинства Кузьменка. Працював ведучим розважальних програм на телебаченні. Написав три книжки.
2009-го став співзасновником поп-гурту "Пающіє труси". Допомагав здобути популярність групі "Дзідзьо".
Під час подій на Майдані казав, що підтримує мітингарів, а не опозицію. Допомагав воїнам у зоні АТО, пораненим. Три місяці тому запустив музичне інтернет-радіо "С.Р.А.К.А." — "Своє радіо Андрія Кузьменка".
4 
1
Коментарі