середа, 10 січня 2018 07:30

"Другий Новий рік зустрічала з покійником"

Автор: УНІАН
  Під час акції ”ФСБ, геть з Лаври” активіст організації ”С14” надів маску, подібну до обличчя Путіна. Протести біля Києво-Печерської лаври у столиці розпочалися після того, як стало відомо, що тут відмовляються відспівувати покійних, хрещених у церквах Київського патріархату
Під час акції ”ФСБ, геть з Лаври” активіст організації ”С14” надів маску, подібну до обличчя Путіна. Протести біля Києво-Печерської лаври у столиці розпочалися після того, як стало відомо, що тут відмовляються відспівувати покійних, хрещених у церквах Київського патріархату

— Чого сама? Володю вдома лишила? — червонощока жінка у жовтому стьобаному пальті обіймається зі знайомою в хутряній хустці.

Зустрічаються біля ­входу до Києво-Печерської лаври на Різдво 7 січня.

— Він уже півтора року сюди не ходить. Відколи дізнався, що священик Московського патріархату не відспівав хлопця, який загинув в АТО, перестав до Лаври їздити. Каже: "Краще з католиками буду молитися, ніж із фесебешниками". Перед Святвечором посварилися. Ходив по квартирі й матюкався, бо в Запоріжжі священик відмовився відспівувати 2-річного хлопчика, хрещеного у церкві Київського патріархату.

— Я сама тут востаннє була 2015-го. Якби Люда з дітьми не приїхали, пішла б у Володимирський собор, — киває на доньку з онуками, які стоять поруч. Троє в окулярах із грубими лінзами. — Не можу слухати, як у Лаврі за Кирила (патріарх Російської православної церкви. — ГПУ) моляться. Для мене це, як за здоров'я Путіна свічку поставити. Як можу бажати многії літа вбивці?

— Ми в Почаївську лавру торік їздили. 6 годин у черзі стояли, щоб посповідатися. Мене висповідав, а чоловіка з дітьми не схотів. Бо хрещені в Луцькому кафедральному соборі (належить Українській православній церкві Київського патріархату. — ГПУ).

Жінка у жовтому дає 5 грн жебраку, який сидить при вході до Лаври. Бородань у затертій кролячій шубі примостився на дерев'яній дошці. На грудях має табличку "Помогите калеке собрать деньги на операцію". Ховає гроші в кишеню. На дні склянки дзеленчать копійки. Cхоплюється з місця і йде до безногого, який сидить навпроти в інвалідному візку.

— Дай сигарету. За полчаса куплю пачку и тебе четыре штуки верну. Я же помню, сколько должен, — каже хриплим голосом.

— Последняя была, — вивертає той порожні кишені. — Больше нету.

— Вася, сука, не жмись. Я же обещал, что отдам.

— А что там за старичок в рясе перед нами трется? Ему одни полтинники (50 грн. — ГПУ) бросают. А к нам только мелочь доходит. Вчера его не видел. На какую церковь он собирает? У меня теща с того самого села. Там уже есть две церкви. Больше ничего не строят. Надо разобраться.

Бородань зі свічкою в руках виходить із Трапезного храму. За ним крізь натовп пропихається кучерявий чоловік із сивиною на скронях.

— Ми з Лесею домовилися ще в листопаді мінімізувати витрати, — говорить останній. — Відмовилися від кабельного телебачення. Новини по ноутбуці дивимося. Замість двох залишилися на одному операторі. Інтернет із Нового року подорожчав на третину. З березня обіцяють тарифи вдвічі підняти. Вже шукаємо нового провайдера.

— Я живу за принципом: економія — це добре, але краще більше заробляти, — бородань чхає і витирається носовичком. — Зараз гроші так обезцінилися. Бачив, як жінка у супермаркеті список продуктів на Новий рік писала на 50-гривневій купюрі.

— Що зараз є 50 гривень? Навіть 2 долари не купиш. Перед Новим роком теща в гості приїхала. Доки ми з дружиною на роботі були, вона прибирання затіяла. Викинула на смітник мою заначку — 3,2 тисячі доларів. Гроші ховав у коробку з-під дитячого самоката. Хотів машину на літо купити. Перерив чотири контейнери біля дому. Сміття не вивозили, але своєї коробки не знайшов.

— Забий. Я в таких випадках говорю: "Дякую, Боже, що взяв грошима". У кума машина згоріла. Поставив біля під'їзду. Прокинувся під звуки пожежної сирени. Чи хтось підпалив, чи сигналізація замкнула. Плакав, як мала дитина. Коли заснув, бачить сон. Ніби їде своїм "Фольксваґеном" і врізається в бетонну огорожу.

— Підозрюю, що гроші теща забрала, — перебиває кучерявий. — Через два дні купила путівку в Єгипет на себе й дочку.

Біля Успенського собору дві жінки в хутряних жилетках пригощають перехожих цукерками. Просять помолитися за упокій душі новопреставленої Валерії.

— Другий Новий рік зустрічала з покійником, — каже худа і висока з сумкою "Дольче й Ґаббана" на плечі. — Торік свекор помер. В оперу на "Лускунчика" сходив і дорогою додому в таксі серце стало. Сусіди салютують, а ми над труною сидимо. Тепер — племінниця, братова донька. 23 роки. На юриста в Київ поступила. Батьки їй квартиру на Липках (у Печерському районі столиці. — ГПУ) купили. 2016-го в судовій системі розчарувалася. Пішла вчитися на антрополога. Збиралася в Канаду на стажування.

Батьки знайшли повішеною. Перед тим два дні на дзвінки не відповідала. В поліції кажуть: самогубство. Бо квартира була замкнута зсередини. Відчинені вікна їх не смущають. Кажуть, Валерія вагалася, у який спосіб вкоротити собі віку. Та який дурний з другого поверху стрибатиме? У квартирі точно ще хтось був, бо пропав її ноутбук і сережки з вух вийняли.

— Вона з кимось зустріча­лася?

— Був хлопець Льоня. Тільки з АТО повернувся. Їй айфон на Миколая під подушку поклав. Із Льоні підозру зняли, бо за тиждень до цього полетів у Польщу на реабілітацію. Півроку тому її покинув одногрупник Віктор. Зустрічалися з першого курсу. Дуже подобався Лєриному татові. Але жодної спідниці не пропускав. Міг провести Лєру після побачення, а потім ночувати в іншої. Його вже півроку нема в країні. Виставляє в інтернеті фотографії з Індії. Батько на могилі поклявся, що знайде вбивцю. У суїцид не вірить.

На стоянці біля Лаври припарковані чотири автомобілі — "Мерседес", два "Ауді" та "Майбах". За кермо останнього сідає чоловік у рясі. Прищібає ремінь безпеки. Не пропускає пішоходів на переході. Обдає їх водою з калюжі. Прямує до центру на швидкості 80 км/год, замість дозволених 50.

— Укропив так укропив! Хотів би я його декларацію побачити. Точно живе на мінімалку, — літній чоловік у кролячій шапці регоче й переходить дорогу до "Мистецького Арсеналу". — Чотири роки, як Януковича нема, а в нас нічого не змінилося.

— При Януковичах жити було простіше, бо брав хтось один і ділив між усіма, — його наздоганяє молодший у дублянці. Спирається на ціпок. — А тепер кожен вимагає собі на лапу, бо ділитися бояться. А хто не бере взяток — підставлять і виженуть.

— Сьогоднішні реформатори — вовки в овечих шкурах. Пенсію мені підняли аж на 16 гривень. Сусідка Тамара в колгоспі дояркою робила. Їй збільшили на тисячу. Думав, обрадується. Зайшов із Різдвом привітати, а вона ледь не плаче. Тепер субсидію можуть забрати, бо в них із чоловіком на двох виходить 6 тисяч гривень.

— Як би влада не мінялася, у священиків гроші завжди водилися. 20 грудня будинок отця Олександра пограбували. Він підозрював сусідського хлопця. Викликав поліцію. Мене позвали за понятого. Шукали 60 тисяч доларів і 22 тисячі євро. Люди допитуються, де отець узяв стільки грошей. Каже: "То не ваше діло. Кадилом заробив".

Із Лаври виходить вусань у довгому чорному пальті. На підвіконня каси ставить шкіряну барсетку. Замотує навколо шиї картатий шарф. Із кишені дістає чорну спортивну шапку "Адідас". Обіймає жінку з родимкою на підборідді.

— Давно из Москвы приехала?

— Я уже год, как не летаю. Страшно. Все наши бросили заработки. Миша перед Новым годом в Киев уехал. Его там еще с 2016-го пасли и предупреждали. А когда с обыском в квартиру зашли, ночью собрал вещи — и на самолет. Он инженером в Москве 15 лет работал. Когда в "ВКонтакте" добавился к группе украинских националистов, ФСБ заинтересовалось. Заметил, что за ним следят. Димка Жданов четыре месяца, как в Киев перебрался. Раз на марш против Путина вышел — и начались проблемы. На работе выписали выговор и сняли ползарплаты. Позвонил знакомый из органов. Говорит: "Хочешь жить — вали".

— На Новый год звонили Женька с Данилом. Поздравляли с праздниками. Возмущались, что в русских отпечатки начали на границе брать.

— Мне россиян не жалко. Я бы с них за пересечение границы еще и деньги брала. Хочешь визу — 20 долларов. Меньше шастали бы туда-сюда. К соседке родственники из Петербурга приехали. У одной сестры муж — пожарник. Полтора часа его на границе держали. Два года назад обжег руки по локоть. Отпечатков взять нереально — вся кожа в шрамах. А откуда пограничники должны знать? Может, у него граната в руках взорвалась, когда на Донбассе воевал?

— Саша вернулся?

— Все его пацаны из плена вырвались, а его не поменяли. 27 декабря надеялись и молились. Говорят: "Держитесь. В следующий раз точно поменяем". Но я уже это за три года столько раз слышала. Хорошо, что передачу позволили отправить. Сестра выслала кутю, консервы, сигареты и колбасу. Положила теплые комнатные тапки, потому что с предыдущей передачи сепары вытащили. В камере 16 градусов, а он в пляжных тапочках.

Зараз ви читаєте новину «"Другий Новий рік зустрічала з покійником"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 35413
Голосування Які умови миру і зупинення війни для вас прийнятні
  • Відмова від Донбасу, але вивід військ РФ з усіх інших територій
  • Замороження питання Криму на 10-15 років
  • Відмова від Криму і Донбасу за умови надання гарантій безпеки від Заходу щодо всіх інших територій
  • Зупинка війни по нинішній лінії фронту
  • Лише повне відведення військ РФ до кордонів 1991-го
  • Ваш варіант
Переглянути