82-річна Варвара Скобенко живе у селі Годинь Мостиського району на Львівщині. Вона навчалася у Глухівському педагогічному інституті з Варварою Ющенко — покійною матір"ю президента України. Невелика кам"яниця Варвари Скобенко стоїть навпроти церкви. На викладеному бруківкою подвір"ї росте молода сосна.
Спираючись на ціпок, господиня виходить з літньої кухні. Запрошує до хати. Каже, що донька її сваритиме, якщо буде приймати гостей у літній кухні.
Разом з Варварою живуть донька Ірина і зять Богдан, які мають дорослих синів — Михайла та Андрія.
— Михайло — директор у салоні мобільного зв"язку. Біля Львова собі будиночок купив. Уже одружений. Андрія взяв до салону на роботу, коли той з Португалії із заробітків повернувся.
Сідаємо у плетені з лози крісла. Варвара Федотівна пригощає великими яблуками. Розповідає, що народилася у селі Баничі Глухівського району на Сумщині.
— У мене інтелігентна родина, — розповідає. — Дід Тарас механіком на водяному млині працював, а батько інженером був. По батьковій лінії ми пов"язані з родом фабрикантів Терещенків. Десь у п"ятому коліні.
Пригадує, як школяркою носила молоко священикові:
— Матушка побачила, як жадібно на книги дивлюся, і дала журнали "Нива" читати. А коли я інститут закінчила, сама стала збирати книги. Зараз дві тисячі маю.
У Глухівському вчительському інституті жінка познайомилася з Варварою Ющенко.
Чоловік бурчав, що то не добре, коли в сім"ї два начальники
— Варя у гуртожитку жила, — згадує. — Від мене на два роки раніше інститут закінчила. Глухівські дівчата задирали носа перед приїжджими. Але Варю поважали. Вона строга й розумна була. Одягалася скромно.
А чоловіка її знали? — запитую.
— Так, Андрій часто до Варі приходив. Ото красень був! Ющенки в Хоружівці познайомилися. Він там англійську викладав. Варя симпатична була, але не красуня. А на Андрія всі дівчата задивлялися. Варвара його спочатку проганяла: не вірила, що з нею одружиться.
Жінка приносить з кухні у глиняних мисках капусняк.
— Донька Ірина готувала, — пригощає. — Заміж вийшла за Богдана, сина мого другого чоловіка.
Розповідає, як після інституту її направили в село Медика, тоді Дрогобицького району. Там зустріла свого першого чоловіка, військового Івана Скобенка.
— Ми з ним квартиру винаймали — спочатку в Медиці, потім у селі Буців. Іван добрий, акуратний був, але пив. Я пішла від нього. Дітей, Іру й Льоню, вирішила виховувати сама.
А з другим чоловіком як познайомилися?
— Я в Буцеві директором школи була, а він — головою колгоспу, — каже про покійного Тимофія Шевчука. — Добрий практик, але освіти не мав. Заочно в мене школу закінчував. Його першу дружину Марію знала — маленька така, гарна була. Шевчук, коли овдовів, своїх дітей, Дашу і Богдана, до мене привів.
Тимофій запропонував Варварі переїхати у село Годинь.
— Цю хату купили ще до одруження. Половину — він, а половину — я, — поправляє на голові коричневу хустину. — Я різниці між своїми і Шевчуковими дітьми не робила. Богдан у мою Іру закохався. Він від неї на два роки молодший. У нашій хаті жити залишилися — по-чесному вийшло.
Варвара Скобенко 20 років пропрацювала директором у сільських школах, а перед пенсією стала рядовою вчителькою.
— Шевчук бурчав, що то не добре, коли в сім"ї два начальники, — пояснює.
Дістає з шафи два товсті зошити. В одному записує спогади, а в іншому веде щоденник погоди.
— Хочу, щоб онуки знали, що їхня бабця — з гетьманської столиці Глухів. 9-річному правнукові Оресту зошита читала. Він потім казав, що його баба Варя — цінна реліквія.
1924, 10 березня — Варвара Скобенко народилася в селі Баничі Глухівського району на Сумщині; невдовзі переїхала до Глухова
1945 — закінчила учительський інститут у Глухові; одружилася з військовим Іваном Скобенком
1946 — народився син Леонід
1949 — з"явилася на світ донька Ірина
1968 — разом із майбутнім чоловіком Тимофієм Шевчуком купили будинок у селі Годинь Мостиського району на Львівщині
1971 — одружилася з головою колгоспу Тимофієм Шевчуком
2004 — народилася правнука Варвара
1 
1
Коментарі