Два роки тому від Валентини Єршової доньці Олі пересадили нирку і половину підшлункової залози.
Із 58-річною Валентиною Іванівною зустрічаємося у луцькому кафе "Мальвіна", де вона працює черговим адміністратором. Жінка пропонує сісти за столик. Каже, що Олі зараз 27 років. Із чоловіком Ігорем мешкають у Києві.
— Вони одружилися ще до операції, — розповідає Єршова. — Павло працює стоматологом, також діабетик. Познайомилися в санаторії у Миргороді на Полтавщині. Їй було 15, йому — 18. Вісім років за нею ухажував, на канікулах їздив до нас постійно з Києва. Подарував Олі відік, телефон. Його брат в Америці живе, помагав. Весілля справляли тут, у "Мальвіні".
Коли Олі було 10 років, лікарі поставили діагноз — діабет.
— Не знаю, звідки воно у неї взялося, в сім"ї діабетиків не було, — знизує плечима Валентина Іванівна. — У дочки стався приступ. У лікарні думали спершу, що це отравлєніє. Підключили глюкозу, а їй ще гірше стало, впала в кому. Взяли аналізи — у неї цукор 30. Тоді ледве викарабкалися. Наступні п"ятнадцять років — то не життя було.
— Вона як тут лежала, це страшне було, — підсідає за столик Марія Марчук, сусідка і колега по роботі Валентини Іванівни. — А зараз хоч і не працює ніде, але всю хатню роботу робить.
— Почки відмовляли, нефрит. Уся набрякша була, доживала, — продовжує мама Олі. — Як інститут закінчувала, я її на державний екзамен на таксі везла. 2004-го доньку підключили до апарату "штучна нирка". Ми чули, що можлива операція з пересадки. У Ковелі була дівчина, якій робили таку операцію. Ми до неї передзвонили. "Ризикуй, це зовсім інше життя", — так вона порадила дівчині.
Валентина Іванівна вирішила віддати доньці свої органи. На роботі взяла лікарняний, потім розрахувалася.
— Лікар порадив разом із нирками пересадити і частину підшлункової, — згадує жінка. — Я переживала тільки, щоб мої органи підійшли. Не раз врачів обманювала. У мене був тиск повишений, то я таблетки пила перед обходом. Олі зразу почку одну удалили, потім — другу. А через півтора місяці робили пересадку.
Мати з донькою пролежали під наркозом 15 годин.
— Лікар нам одразу сказав: "Ми ще такої операції не робили, ви перші. До нас вже приходили пари. Але як дізнавалися, що вони будуть першими, відказувалися", — говорить Єршова. — Після операції Оля три місяці з трубкою ходила. Їла з чайної ложечки. Але вона дуже мужня. Казала: "Мамо, на все свій час буде".
За кілька місяців до операції мені приснився ангел
Жінка згадує, що донька щодня молилася.
— Запалювала свічку і, доки не погасне, молилася. У Володимирський собор ходили у вівторок, там тоді моляться тільки за болящих. Зараз ми на три монастирі подали, щоб там монахи цілий рік за здоров"я Олі молилися.
Єршова дістає з кишені телефон. Набирає номер доньки.
— Олічка, прівєт, — каже Валентина Іванівна. — Тут із тобою хочуть поговорити.
У слухавці лунає приємний жіночий голос.
— За кілька місяців до операції мені приснився ангел, — розповідає Ольга. — Він окутав мене своїм світлом, стало тепло і спокійно. Після того я нічого не боялася.
3 
35413
Коментарі