— Якби знав, що мене фотографуватимуть, то хоч би голову помив і підстригся, — перед під'їздом до будинку пригладжує довге сиве волосся художник Володимир Гарбуз, 62 роки. Два тижні тому закінчив роботу над бронзовими скульптурами Петра Порошенка та Віталія Кличка.
У квартирі на дев'ятому поверсі пахне фарбою. Картинами завішені всі стіни. Скульптури Порошенка та Кличка стоять на столі. Президент має серйозний вираз обличчя. У Кличка голова задерта, одне око підбите.
— Років сім тому зустрівся з Порошенком в Українському домі, — митець бере скульптуру. Обличчя червоніє, на скронях випинаються вени. Важить голова Порошенка близько 30 кілограмів. — Мав альбом із репродукціями й вирішив подарувати його Петрові Олексійовичу. На другій сторінці написав "Із побажанням перемогти на президентських виборах". Порошенко здивувався: а чому саме на президентських? Відказав, що в нього велике майбутнє й цього йому не уникнути.
Я належу до тих художників, які завжди були в опозиції до влади. Кучму називав політичним імпотентом, а Ющенка — політичною проституткою. Не виключено, що так буде і з Порошенком. Коли робив цю скульптуру, намагався передати його внутрішній стан. Вийшов замисленим. Назвав роботу "Діалог із Путіним". Завидувати Порошенку нема чого. Країна й Господь поклали на нього тяжку ношу.
Володимир Васильович ставить скульптуру на стіл. Погладжує рукою голову Кличка.
— Із Кличком зустрічалися кілька разів, — пояснює. — Якось у музеї Шевченка сказав, що хотів би намалювати його портрет. Він відмовився: не люблю позувати. Якщо не любить, то зробив по пам'яті. Зобразив той вираз обличчя, який він мав 2003-го, коли програв бій Ленноксу Льюїсу.
Готовий обидві роботи продати, але коштуватимуть недешево. Це дорогий вид мистецтва. На виготовлення однієї йде 3 тисячі доларів. Спочатку ліплю з пластиліну, потім роблю гіпсову форму, й уже на фірмі мені відливають її з бронзи.
Із попередніх президентів Гарбуз малював Віктора Ющенка.
— Зробив це перед виборами, бо тоді на нього була якась надія. Та він виявився хитрою, скупою і скритною людиною. Допомагати не любив, завжди хотів на шару щось отримати. Митці дуже на нього ображалися.
"Після розлучення зрозумів: більше таких помилок робити не треба"
Володимир Гарбуз розлучився 20 років тому. З дружиною прожили 14 років. Має сина Андрія.
— Борщів ніхто не варить, бо живу сам, — художник ставить на стіл коньяк, кладе чорну хлібину, огірки й накраяне невеликими шматками сало. Наливає в чарку коньяк, випиває й закушує огірком. — Спочатку з дружиною все нормально було, а тоді влаштувався на роботу в монументальний цех. Кожен день на роботу не мусив ходить. Працював на рік два-три місяці, за цей час відробляв зарплату.
Батьки дружини почали її пиляти: що це за така робота у Володі. Треба, щоб ішов на роботу вранці, ввечері вертався. А він ходить, коли йому заманеться. Потайки стали підшукувати мені якусь роботу, жінка почала капати. Через це й розлучилися.
Міг би ще раз одружитися. Було багато муз, які часто приходили з надією, що колись запропоную руку й серце. Після розлучення зрозумів: більше таких помилок робити не треба. А то деякі женяться по три-чотири рази й ніяк цього не зрозуміють.
Жінок мені не бракує, бо до мене музи приходять. Їм ніколи не плачу. Все має відбуватися на духовному рівні. Якось малював одну студентку режисерського факультету. Вона висунула умову: жодних приставань. Сіла у крісло, а я почав малювати. Робив це дуже пристрасно, бо завжди так малюю. Коли закінчив, вона сказала: коли ви малювали, чуть оргазм не получила.
5 
1
Коментарі