"У море не можна виходити в понеділок і п"ятницю. Але я в ці забобони не вірю, — каже 59-річний Юрій Жирадков, капітан яхти "Аверс" із Миколаєва. — Я в понеділок із Белграда плив — і подорож успішно закінчилася. Хіба що в Чорному морі шторм почався, довелося чотири ночі дрейфувати. Яхту сильно розкачувало. За хвилину разів 40 кидало вліво та вправо".

25 серпня Юрій Жирадков повернувся із 40-денного плавання. Чоловік проплив яхтою 3 тис. км: річкою Дунай дістався до Белграда в Сербії й повернувся до Миколаєва.

— Яхту сам змайстрував, — запрошує на борт "Аверса", пришвартованого в миколаївському порту. — Чотири роки тому купив пластиковий корпус за кілька сотень доларів. З алюмінієвих труб зварив щоглу. За рік закінчив такелажні роботи та зразу, без обкатки, пішов по Чорному морю через Варну, Синоп, Сочі й назад у Миколаїв. Тоді за 51 день здолав 1300 морських миль.

Каже, яхтингом займається 20 років.

— До кінця 1980-х подорожував автомобілем, — розповідає Жирадков. — Возив за собою прицеп із спальним місцем, газовою плитою, моєчкою, туалетом. Об"їздив увесь Крим. Возив сім"ю в Сухумі, Батумі, Тбілісі, на узбережжя Каспійського моря, у Прибалтику, в Карпати, на Волгу. Коли Радянський Союз розвалився, стало важко з бензином. Тоді я перейшов у парусний спорт. Трохи повчився, щоби не страшно було в море виходити. У перше плавання пішов 1998-го, до острова Зміїний.

Що найважче в одиночному плаванні?

— Виконувати самому кілька функції замість цілої команди. На борту я одночасно і капітан, і штурман, і стерновий, і кок, і боцман, і моторист, і механік, — загинає пальці на правій руці. — Утомлюєшся не стільки фізично, скільки морально. Потрібно одночасно і рулювати, і парусом керувати, і за борт дивитися, щоби не зіштовхнутися з перешкодою. Уздовж бортів натягнув троси. Чіплявся за них карабіном, щоб не випасти. Східний люк накрив ковпаком, аби в шторм водою не заливало.

Від румунського кордону майже до Белграда яхту буксирували три українські судна.

— Капітан "Алма-Ати" зв"язався зі мною по рації й сам запропонував узяти на буксир, — розповідає Жирадков. — Потім я "підсів" на "Бориспіль". Дійшов із ним до кордону із Сербією. Там мене підібрав "Кременчуг" — до самого Белграда. Грошей з мене не брали, з морської солідарності накривав матросам "поляни".

Дублював кожне повідомлення, щоби дружина не хвилювалася

Під час плавання Жирадков тримав зв"язок із сином В"ячеславом і дружиною Ніною.

— До кордону з Румунією розмовляли по телефону, а потім переписувалися есемесками, — продовжує. — Дорогою зламався радіопередавач, радіостанція працювала лише на прийом. Дублював мобільним кожне повідомлення, щоби дружина не хвилювалася. У день відплиття Ніна не мила посуд і не прибирала у квартирі — у нас така традиція.

Не страшно плавати в одиночку?

— Мені подобається плавати самому. На яхті спокійно, не те, що в університеті кораблебудування, де викладаю, — сміється. — Не по собі було в гірській частині Дунаю. Там майже 300 кілометрів над головою нависають каньйони метрів по 200 заввишки. Здавалося, каміння ось-ось посиплеться.

Гарячі страви готували?

— Харчі узяв у Миколаєві, вистачило на всю подорож. У Сербії докупив овочів. Харчувався переважно сухарями й консервами. Гаряче готував би частіше, якби не розливалося у шторм, — усміхається. — Я на суші кашу терпіти не можу, а в морі аж бігом їм.

Нині Жирадков готується до навколосвітньої подорожі.

— Маршрут уже уклав. Намалював схеми заходів у порти, де краще оминути піратські райони, де прогнозують шторми. За зиму планую побудувати п"ятиметрову яхту зі сталевим корпусом. На це треба приблизно 10 тисяч доларів. Пластиковий корпус такої подорожі не витримає, — тупає ногою по палубі.

1949, 7 серпня — Юрій Жирадков народився у Китаї, в родині військовослужбовця
1973, 13 вересня — одружився з Ніною Кондратенко
1975, 13 липня — народився син Олексій
1981 — перевівся служити на Чорноморський флот, переїхав у Миколаїв
1984, 18 червня — народився син В"ячеслав
1988 — пішов на курси яхтингу в Миколаєві
1998 — вийшов у самостійне плавання до острова Зміїний
2008 — за 40 днів проплив із Миколаєва до Белграда в Сербії й назад

×