вівторок, 05 серпня 2014 06:50

У труні знайшли дві праві ноги

Автор: ФОТО: Анна Бова
  Вінничанка Світлана Гаврилюк показує фотографію сина Олександра. Не вірить, що його переїхав поїзд
Вінничанка Світлана Гаврилюк показує фотографію сина Олександра. Не вірить, що його переїхав поїзд

— Раніше мені Сашенька часто снився. А тепер вже рік до мене не приходить. Востаннє як приснився, питаю: де ти так довго був, чого не обзивався? Він помовчав, подивився на мене сумними очима, розвернувся і пішов, — розказує вінничанка 63-річна Світлана Гаврилюк.

17 липня минуло п'ять років, як зник її син Олександр. Тоді йому було 32. Працював інженером-геодезистом у Вінницькому проектному інституті. На момент зникнення був у відпустці. Зранку пішов у справах і не повернувся. А ввечері батькам повідомили про аварію на залізничній станції Весела.

— Мій син — високий, чорнявий, смуглий. Сім'ї не мав. У погані компанії ніколи не влазив. Мені не показали тіло того бідного чоловіка, який загинув. Опізнання по фотографії проводили. Там наче й був мій син. Але то міг бути фотошоп. А мій Саша живий, просто його вивезли насильно та десь утримують, — вважає Світлана Іванівна.

— Після похорону я просила дозвіл на ексгумацію. Мені відмовили. Тоді добилася дозволу на перепоховання. Коли відкрили труну, там були одні кості. Але найбільше насторожило, що в труні знайшли дві праві ноги. Може, нам видали взагалі набір кісток із різних трупів? Тоді я замовила три незалежних експертизи ДНК — у Полтаві, Мінську та Москві. Жодній із них встановити родинний зв'язок між нами не вдалося.

За п'ять років Світлана Іванівна звернулася до десятка екстрасенсів. Вони кажуть, Олександр живий.

— Була у п'ятьох екстрасенсів у Києві, передавала фотографію Саші через приятельку до ясновидця у Сибір. Він сказав, що сина вивезли за межі України, я ніколи його не побачу. Якщо розшукуватиму його, то й мене приберуть ті бандюгани, які сина викрали. Інша сказала, що сина вб'ють, як шукатиму. А один батюшка бачить Сашка в тюрмі, порадив за нього молитися, — плаче.

— За сином давно слідкували невідомі, — розповідає. — За два місяці до зникнення Сашко став агресивним, почав зловживати спиртним. Утрачав пам'ять, поводився неадекватно.

Із батьком Саші розлучилася ще 1986 року. Хотіла вийти заміж, та син не дозволив. Коли вчився в технікумі, переїхав жити до батька на Хутір Шевченка біля Вінниці. Ось тоді я й помітила, що за ним слідкують. З'ясувала, що невідома жіночка ходить на збори до нього в технікум. Дзвонить постійно мені на домашній телефон, перевіряє, чи є хто вдома. А тоді з'явився знайомий, який підпоював його горілочкою. Перед зникненням хтось викрав у нього паспорт.

Ми з чоловіком знову стали жити разом. Сама я б зійшла з розуму. Боюся. Після зникнення Сашка у нас біля двору чергували машини. Чекаю, що син повернеться. Тіло, яке нам в морзі видали, поховали на цвинтарі. Поставили дерев'яний хрест та металеву гробничку. Доглядаємо могилку, аби не заростала. Але ні напису, ні фотографії там немає.

Зараз ви читаєте новину «У труні знайшли дві праві ноги». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути