
— Коровай українці пекли не лише на весілля. А й на день народження, хрестини. Був також для відпускання душі. Тоді на ньому викладали тістом завитки проти часової стрілки — для легкого переходу в інший світ, — розповідає 44-річна Оксана Барабаш із Києва.
Зустрічаємося у класі, де вона проводить майстер-класи зі здорового харчування. Приміщення розташоване в житловому будинку. Оксана одягнена в довгу лляну зелену сукню та жилетку з вишивкою.
— До випічки хліба долучилася у 8 років, — говорить. — Татова мама навчила. Перед роботою з хлібом завжди милася, вдягала чистий одяг, білий фартух. Робила гарну зачіску. Одягала косинку білого кольору. Щоб в голову не йшли зайві думки, говорила. Зараз роблю так само.
Обрядовий коровай вперше пекла у 26 років. Потрапила на передвесільний обряд подруги з Рівненщини. Його проводила 82-річна жінка. Зібрала 11 подруг нареченої, які вже народжували. Бо тільки жінок із дітьми раніше допускали пекти коровай. Під час замішування тіста співала народних пісень.
Навчатися українських традицій Оксана Барабаш їздила до Івано-Франківська, Вінниці, на Полісся. Дізналася про трипільські звичаї випікання обрядового хліба.
— У кожному регіоні були свої символи, якими прикрашали коровай, — жінка показує на весільну випічку, що привезла з собою. На ній багато квітів і завитків. По центру — свіжа калина. — Коровай завжди обплітають косами. Одна з них символізує жінку, друга — чоловіка. Як вони переплітаються, так і будуть йти по життю. Якщо коси рвуться, пара може розлучитися чи переживатиме складні періоди.
Виноград символізує достаток, голуби — мир. Птахи обов'язково йдуть по колу, щоб шлюб був міцний. Квіти пророкують легке життя.
— Перед весіллям обов'язково спілкуюся з парою, — продовжує кухар. — Так розумію, які символи викласти. Нещодавно пекла для пари рестораторів. Коли замішувала тісто, було солодко в роті. До короваю додала родзинки й курагу. Зазвичай випічку обв'язую рушником або червоною стрічкою. Для тієї ж пари купила рожеву пастельного тону. Потім подзвонила наречена. Мовляв, я підібрала стрічку такого ж кольору, як її весільна сукня. Її чоловік виявився шоколадьє. Тому мені солодко й було.
Одного разу коровай розпадався. Радила людям подумати, чи одружуватися.
Зізналися, що сваряться, але все одно хочуть бути разом. Спекла другий коровай — згорів. Третій тріснув на дві частини. Розколину засипала квітковим пилком і калиною, що символізує солодке життя.
Борошно Оксана меле сама. Пече без дріжджів — на заквасці з пророслого зерна. Замішує її в жіночі дні за слов'янськими віруваннями — середу та п'ятницю. Тісто робить на основі води, настояної на травах — липі, пелюстках троянди, ромашці.
— Тісто замішую на світанку, — додає Оксана. — Запалюю свічку, одягаю сукню, на голову хустку. Готую в тиші чи під звуки дзвону. Під час роботи намагаюся очистити думки від зайвого — вимикаю телефон, ні з ким не спілкуюся. Українці вірили в силу думок. Те, з яким настроєм пектимеш коровай, спершу виливатиметься на молодят, потім на тих, хто куштуватиме його.
Кілограм короваю Оксани Барабаш коштує 270–350 грн.
Коментарі