— Після закінчення школи пішла навчатися на факультет журналістики до педагогічного вузу. Вступила на контракт, — розказує сумчанка Оксана Сиволап, 25 років. — Викладання було більш орієнтоване на підготовку теоретиків, ніж практикуючих журналістів. Після першого семестру я склала сесію і забрала документи з вузу.
Дівчина знову пройшла ЗНО, а потім подала документи до університету. Вступила до столичного Інституту журналістики.
— Хоча втратила рік, про своє рішення не шкодую, — каже Оксана.
До вибору університету варто підходити зважено і комплексно. Великий перелік спеціальностей і факультетів не завжди передбачає високу якість викладання.
— Потрібно дивитися, яке спрямування навчального закладу. У класичному університеті є всі спеціальності. У технічному — лише технічні. У профільних навчальних закладах є тільки один напрямок. Наприклад, медичний, педагогічний чи військовий, — розказує 52-річний Віктор Громовий, керівник Центру тестових технологій і моніторингу якості освіти. — Обираючи той чи інший університет, дивляться на його рейтинги, викладацький склад або вартість навчання.
В Україні діють понад 600 вищих навчальних закладів 1–4-го рівня акредитації. Серед них державні, приватні та комунальні вузи.
Навчальні заклади першого рівня акредитації — технікуми й училища — випускають молодших спеціалістів. Коледжі 2-го рівня — бакалаврів. Інститути й консерваторії належать до 3-го рівня акредитації і готують спеціалістів. Вузи 4-го рівня — університети та інститути, мають право готувати магістрів.
Торік майже 38 тис. заяв абітурієнти подали до столичного КНУ ім. Тараса Шевченка. 35,7 тис. — до ЛНУ ім. Івана Франка і 33,3 тис. — у КПІ. Сюди вступали абітурієнти із найвищими балами ЗНО.
Обираючи навчальний заклад, також орієнтуються на вартість контракту. Найдорожчі вузи — у столиці. Приміром, найпопулярніша спеціальність серед торішніх абітурієнтів — право. Рік навчання у київських вузах у середньому коштував 35 тис. грн, у регіонах — удвічі менше.
— На вартість контракту впливає престижність навчального закладу, кваліфікація викладачів, спеціальність, — каже експерт з питань освіти 38-річний Андрій Черних. — Також вузи змушені підвищувати плату за навчання через інфляцію.
Хоч у вищих навчальних закладах у регіонах вчитися дешевше, абітурієнти часто обирають університети у великих містах. Саме тому два роки тому Міносвіти запровадило регіональний коефіцієнт. Найбільший — 1,04 — для дев'яти областей, що мають найбільший відтік вступників. Завдяки коефіцієнту на бюджет пройшли 10% тих, хто брав участь у широкому конкурсі.
— Серед регіональних вузів є чимало якісних закладів. Але студентів не влаштовує не так якість самих університетів, скільки рівень життя у цих невеликих містах. Тому вони й хочуть їхати звідти, — говорить директор Аналітичного центру "Цедос" Єгор Стадний, 30 років. — У більшості приватних університетів низький рівень навчання. Вони себе дискредитували. Набирають людей із невисоким рівнем знань, які погано склали ЗНО. А це перша ознака того, що вступати до таких вузів не варто. Навіщо навчатися поруч із людьми, які не володіють необхідним рівнем знань для опанування програм вищої освіти?
— Приватні вузи можуть збанкрутувати і зникнути, — додає Віктор Громовий. — Крім того, не всі роботодавці визнають дипломи таких університетів. Часто там низький рівень підготовки. Єдиний плюс деяких приватних закладів — вони більш інноваційні, ніж державні.
Найважче адаптуватися до навчання в місті дітям із села
— У дітей із сільської місцевості важко проходить фізична адаптація. Зокрема, довго пристосовуються до пересування різними видами транспорту, — розказує психолог Людмила Малиновська, 36 років. — Варто за кілька днів до навчання ознайомитися з місцевістю біля гуртожитку, прокласти маршрут до вузу різними видами транспорту.
Легко пристосовуються до нових умов життя екстраверти й сангвініки. Якщо флегматиків та інтровертів лякають поїздки у переповненому транспорті, можна одягати навушники і слухати музику. Це розслабляє.
"Варто брати активну участь у житті університету"
— В університеті до студентів ставляться, як до дорослих. Дітям, якими дуже опікувалися батьки, — найважче, — говорить психолог Наталія Носаль. — У вузі навчальний процес організований не так, як у школі. Інша форма викладання, оцінювання, контролю, виконання завдань. Це потребує самоорганізації, вміння розподіляти час і сили на вивчення предметів. У перші місяці навчання варто брати активну участь у житті університету, регулярно відвідувати пари, взаємодіяти з викладачами та іншими студентами. Важливо, щоб студент у цей період не розчарувався у навчанні та знайшов друзів. У колі однодумців пристосування до нових умов проходить легше і швидше.
8 
35413
Коментарі