— Я поїхала на звичайний відпочинок, де було все включено. Збирала гроші майже рік. Але звідси так і не повернулася додому, — пригадує 30-річна Тетяна Марина з Хмельницького. — Останні роки перед від'їздом працювала на ринку продавцем. Коли приїхала до Аланьї, вразило море, чисті вулички й пальми. Аби побачити більше, записалися з подружкою на екскурсії. Так потрапила на ринок, де продають шкіряні вироби. Почала торгуватися із власником за куртку, що мені сподобалася. Коли ціна знизилася майже вдвічі, він несподівано запропонував роботу. Мовляв, гарно торгуюся.
Моя зарплатня за турецькими мірками була мінімальна й становила 430 доларів. Але вартість продуктів така ж, як в Україні. А ще тут можна рвати фрукти з дерев, що ростуть у громадських місцях. Самі турки їх не їдять, бо вважають неякісними через вихлопи з машин. Тому ми зривали апельсини, лайми, інжир у місцевому парку. За зйомне житло треба віддати 200 доларів, це з комунальними.
На ринку багато російськомовних продавців через туристів, які їдуть сюди скуповуватися. Часом приходять і турки. Вони люблять поговорити. Так у процесі розмов познайомилася з місцевим, який відкривав агентство нерухомості. Запросив мене на роботу. Для них головне, щоб людина була весела і вміла вмовити щось купити. Своєму майбутньому шефу продала три шкіряні куртки різних кольорів.
Наші клієнти на нерухомість — росіяни й українці. Продаємо переважно апартаменти й однокімнатні помешкання. Дуже цікаве планування квартир. Більшість мають широкі незасклені балкони, на яких облаштовують міні-терасу, і великі кухні. Середня ціна — від 30 тисяч доларів. За місяць маємо до восьми продажів. Тут отримую майже тисячу доларів. Відкладаю на перший внесок, аби купити власне житло.
8 
35413
Коментарі