Донеччанин Станіслав Городецький 13 днів голодував у наметі біля донецького офісу Пенсійного фонду. Протестував проти зменшення чорнобильських пенсій.
— Коли отримав замість 5382 гривень пенсії 1162, уперше замислився про самогубство. 14 листопада оголосив голодування. А 27 листопада, коли влада демонтувала наш намет, хтось із міліціонерів потоптався по моєму обличчю. Розквасили губу.
48-річний Станіслав Городецький живе в гуртожитку на вул. Щорса. На поверсі понад 40 кімнат.
— Давно мрію про свій куточок. У коридорі завжди курять, а у мене алергія на дим. На свято не знаєш, куди подітися. Готовий бігти хоч на лаву в парк. Вертаєшся від друзів уже в Новому році й чуєш одне й те саме: "Братан, ти вдома ночував? Свідком підеш? Тут така бійка була".
Веде до громадської душової, показує вкриті пліснявою стіни та іржаві труби.
— Води гарячої нема. Я ходжу митися в котельну до кочегарів, в їхню душову. В туалеті замість унітазів дві дірки, двері не зачиняються. Сюди ходить увесь поверх: і чоловіки, й жінки. Один сидить, другий вартує. А змиваємо дитячим горщиком. Із-за невлаштованості дружина втекла, два роки витримала. Зустрів іншу жінку, а в неї троє дітей. Не можу ж привести їх у такі скотинячі умови.
У його кімнаті чисто, пахне мийними засобами.
— Змалку обожнюю чистоту. Завжди слухняний був. Нас у дитбудинку навчили: батьківщина вам дала усе, ви їй винні. Був великий патріот, три роки з ентузіазмом служив на флоті. Коли повернувся, викликали у військкомат і на 56 днів відправили у Чорнобиль.
Станіслав інвалід третьої групи. Лікарі видалили йому третину шлунка та дванадцятипалої кишки. Половина обличчя заклеєна пластиром.
— 6 грудня вирізали пухлину на носі. З'явилося затвердіння, росло. Дерматолог подивився і каже: "Еге, товаріщ, тобі потрібно не до нас, а в онкологію". Залишив там останні 100 гривень.
— Плече ниє, мабуть, на погоду. Коли болить, сидіти і лежати немає сил. Як ходжу, ніби не так боляче. А тут іще ліва рука почала відніматися.
На столі лежать коробка з ліками, пачка документів та газетних вирізок із підкресленнями. Збоку книжкової полиці наклеєний аркуш із цитатами: "Совесть придумали злые люди, чтобы она мучила добрых", "Ложь — религия хозяев", "Самые жестокие хищники — люди".
— 15 років стояв у пільговій черзі на житло. Був четвертим, а торік у грудні вже дев'ятим. Через два місяці став 46-м. Написав скаргу в міськраду. 29 квітня отримав відповідь: "Ваш номер у пільговій черзі 112". Пішов у обласне відділення Партії регіонів. Кажу, шановні, тут почалися якісь махінації. Я ж член Партії регіонів з 2007 року, давайте розберемося. А там гад якийсь сидить — дивиться мені в очі й нагло посміхається. Відчував, що мене використали та викинули, як непотріб. Дорогою в общагу порвав партквиток.
Станіслав народився у Краматорську. Його і брата-близнюка В'ячеслава мати покинула в пологовому будинку. Батько сидів у в'язниці. Брата всиновили, а Станіслав виріс в інтернаті. До інвалідності працював водієм, керував вантажівкою в автоколоні. Мріє розшукати брата. Давав оголошення на телебачення, але ніхто не відгукнувся.
1 
1
Коментарі
4