— Подруга, яка живе в Дубаї, запросила прилетіти до неї на день народження. Місто настільки сподобалося, що вирішила повернутися, — розповідає 30-річна Юлія Мамедова з Києва. Два роки мешкає в Об'єднаних Арабських Еміратах.
— Сім місяців посилено вивчала англійську мову. Потім почала шукати роботу. Пройшла співбесіду у скайпі та підписала контракт на вакансію спортивного інструктора в готелі. Роботодавці оплатили переліт. Забезпечили житлом і дворазовим харчуванням. Але до цієї їжі було важко звикнути — усе гостре. Тому багато продуктів купувала в супермаркетах.
Платили 800 доларів на місяць. Плюс давали відсоток від загальних продажів у готелі. Загалом мала 1000 доларів. Працювала з 11:00 до восьмої вечора, але жили далеко від роботи. Між тренуваннями мала витирати спортивне обладнання, давати гостям ключі від шафок.
Перші півроку було самотньо. Зекономити не вдавалося, тому почала шукати нову роботу.
Ризикувала, бо в Дубаї на одному місці роботи прийнято протриматися хоча б рік. Інакше в очах роботодавців матимеш погану репутацію. Крім того, в контракті з компанією було прописано, що маю відпрацювати два роки. Якщо звільняюся раніше — вимагали 2 тисячі доларів. Це суперечить закону країни. Спочатку хотіла довести свою правоту, але зрозуміла, що на це піде багато сил, грошей і часу. Довелося віддати зарплатню за два місяці.
Влаштувалася в агенцію персональним тренером. Тут в усіх будинках є безкоштовні тренажерні зали та басейни для мешканців. Це може бути великий комплекс або невелика кімната.
Популярна послуга — виклик спортивного тренера додому. Працювала із шостої ранку до 22:00. Коли не було клієнтів, могла займатися, чим хотіла. Головна вимога — треба здати на права. Доводилося їздити в різні точки міста, де не завжди було метро, а таксі дороге. Тому компанія давала робочий автомобіль і платила за пальне.
Українські права в країні діють лише для туристів. Коли стаєш резидентом і починаєш працювати, потрібно отримувати місцеві. За них мала заплатити сама. Навчання коштувало від 2 тисяч доларів.
За персональне тренування платять від 100–200 доларів. За місяць отримувала 2,5 тисячі доларів. Але доводилося самій орендувати житло.
Тут цікаво працювати, бо місто багатонаціональне. Найдовше звикала до індусів. Коли вони говорять, то багато жестикулюють і на всі наші питання махають головою, наче хочуть сказати "ні". Більшість клієнтів — еміратці й араби з різних країн. До деяких клієнтів одягала національну закриту сукню — абаю і носила паранджу. Могла її зняти лише наодинці з клієнткою в будинку. Також проводжу заняття із місцевими чоловіками. Більшість обирають тренера-жінку, бо не хочуть пускати на свою територію інших чоловіків.
За рік роботи в компанії зрозуміла, що тут вигідно бути тренером — є попит і багато місць для тренувань — пляжі, парки, вулиці.
Вирішила працювати на себе. В Дубаї можна купити собі фриланс-візу. Вона коштує майже 5 тисяч доларів на рік. Також, щоб працювати легально, маю отримати ліцензію на ведення тренувань у міністерстві спорту. Для цього потрібно здати екзамен у представника з міністерства. Він перевіряє знання та методи проведення тренування.
Почала напрацьовувати свою клієнтську базу. Давала оголошення в інтернеті, потім клієнти рекомендували мене друзям. Збільшилися затрати. За оренду автомобіля тепер віддаю 600 доларів на місяць. Мінімум 300 доларів витрачаю на бензин. Але працюю приблизно 4 години на день. Заробляю від 5 тисяч доларів, залежно від сезону.
3 
1
Коментарі