У п"ятницю актору Сергієві Маковецькому виповнилося 50 років. Він народився у київському районі Дарниця в будинку N13 по Харківському шосе. 28 років мешкає в Москві. Грає в театрі та кіно.
— Симпатичним був, але дівчини не мав, — пригадує 86-річна Тетяна Соловкіна, керівник театру в київській школі N126, де вчився Маковецький. — Вони без батька жили. Мати працювала на київському заводі "Вулкан", мешкали в бараку. У дев"ятому класі Сергій казав, що піде вчитися на медбрата.
Шкільний театр діяв у їдальні. Під час вистав у залу поміщалося майже 500 людей.
— Якось на великій перерві репетирували виставу "Ліс" за Островським, зустріч Щасливцева з Нещасливцевим, — пригадує Тетяна Соловкіна. — А на кухні обідав Серьожин клас. Маковецький їв суп. Раптом як крикне: "Эй, ты, на сцене! Ты же в лесу — хоть комаров дави, что ли!". Я кажу йому: "То піди й покажи". Сергій так показав, що всі учні від сміху валялися на підлозі.
У десятому класі Маковецький зізнався Соловкіній, що мріє стати актором. Подав документи в театральне училище. Але провалився на творі російською мовою.
— У школі російською викладали, а він же хлопчик із українського села, — каже Тетяна Петрівна. — Із мамою спілкувався українською. Пішов у театр Лесі Українки робітником сцени. А 1980-го поїхав у Москву й подав документи в усі театральні вузи. Одну біленьку сорочечку мав.
У ГІТІСі Сергія Васильовича прослуховував Костянтин Райкін. Маковецький читав вірш Костянтина Сімонова "Син".
— Досить, із вас ніколи не вийде актора, — зупинив його Райкін після першої строфи. — Не тіште себе марними надіями.
Маковецький вступив у Щукінське училище.
— Мою долю в театрі змінив Роман Віктюк, а в кіно — Володимир Хотиненко, — каже актор.
У 1990-х у Театрі Віктюка він зіграв сім вистав. Познайомилися в московському Театрі Вахтангова. Маковецький ішов коридором у гримі Мухомора — весь у білих цятках.
Боже, він знає такі слова
— Дитино, що ти з собою зробив? — зупинив його Віктюк.
— Так я ж образ граю, — відповів Маковецький.
— Боже, він знає такі слова, — сплеснув руками режисер і запросив до себе в театр.
1996-го Сергій Васильович відмовився грати у Романа Григоровича. Маковецький відтоді не з"являється на світські події, якщо туди приходить Віктюк.
— Я і тепер люблю Віктюка, — запевняє. — Ми разом зробили достатньо ролей. Наші взаємини не випадкові й не поверхові.
Із дружиною Оленою Демченко актор познайомився на зйомках фільму "Я — син трудового народу" в Одесі. Донька адмірала Олена працювала редактором кіностудії. Вона на 18 років старша.
— У коридорі студії жартувала зі Станіславом Говорухіним, — пригадує жінка. — Мовляв, стара корова, трьох рублів за мене ніхто не дасть. Тут проходить Серьожа. Я кричу: "Молодий чоловіче! Ви на мені одружитеся?" Він глянув. "На вас? Одружуся," — відповів і пішов далі. Я знову кричу: "Коли?". А він через плече: "На травневі".
Наступного дня Маковецький прийшов на студію з букетом квітів і запросив Олену в ресторан. Разом живуть 25 років. Спільних дітей не мають. В Олени від першого шлюбу є син Денис. Його сина Івана Сергій Васильович вважає своїм онуком.
Знімальний день Сергія Маковецького коштує від 5 тис. доларів.
— Недавно запропонували зіграти Чикатила (серійний убивця з села Яблочне Великописарівського району Сумської області, замордував 53 дітей і дорослих. — "ГПУ"). — Я прочитав сценарій до половини і викинув, — каже. — Не хочу копатися у психології цього монстра.
Вільний час актор проводить у салонах "Дольче і
Ґаббана", раз на тиждень ходить у фітнес-клуб. Носить у салони краси безпородного кота Мусика, якого називає главою своєї родини.
1958, 13 червня — Сергій Маковецький народився у Києві, мати працювала на київському заводі "Вулкан"
1980 — переїхав до Москви
1983 — познайомився з майбутньою дружиною Оленою
1995 — отримав у Москві першу квартиру
1998 — народний артист Росії
2001 — отримав Державну премію Росії за роль у виставі "Чорний монах"; померла мати
Знявся у 53 фільмах, зіграв у 30 виставах
1 
1
Коментарі