Сашко Фещук, 55 років, мешкає сам неподалік залізничного вокзалу Здолбунова на Рівненщині. Стукаю у двері маленького цегляного будинку.
— Гупайте голосніше, — радить сусідка, з дворнягою на повідку. — Він малює допізна, потім удень відсипається.
Сашко — худющий високий чоловік із чорним заплутаним волоссям і бородою — виростає на порозі в самих трусах. За хвилину виходить у спортивних штанах і майці. "Давай присядемо на подвір"ї, зараз тепло", — пропонує.
Про нього кажуть, що бачив цвіт папороті — квітки, якої немає в природі.
— Вважають: там, де цвіте папороть, захований скарб, — розповідає він. — Було це на Шипоті (водоспад у Міжгірському районі на Закарпатті, біля якого на Івана Купала збираються хіпі. — "ГПУ"). Із друзями, Дімою та Альоною, я вранці пішов до водоспаду зробити кілька фотографій. Бачу — там, де вода спадає, на виступах, два листки папороті, а між ними — квітка. Кажу: "Подивіться, папороть зацвіла! Труба?"
Питаю, чи був тверезий.
— Хіба можна на світанку бути п"яним? — парирує він. — Ми мали пляшку вина, але навіть не відкрили.
Зірвали квітку?
— Вона була під водою. Хотів, щоб Альона сфотографувала, спробував підібратися ближче. Дійшов до краю виступу, нога ковзнула, і я полетів у водоспад. Потім узнав, що місцеві вважають це місце проклятим. Ніхто туди не ходить. П"ять днів лежав у реанімації під крапельницею. Повставляли в стегно шурупів. Лікарі казали, що хто падав туди — ще не виживав.
Сашко розповідає, що мав кілька дружин. Розписаний був з однією — Оленою. А під час тієї пригоди жив з Інесою.
П"ять днів лежав у реанімації під крапельницею
— Раптом вона виїжджає в Італію на заробітки, і сина нашого забирає. Відтоді їх не бачив. Через місяць помирає моя мати, а трохи згодом — ще й найкращий друг. Альона, здорова енергійна дівчина, яка теж була зі мною тоді на Шипоті, померла від зараження крові.
Колоди, на яких ми сидимо, обмальовані фігурками людей.
— Друзі малювали, — озивається Сашко. — У лютому з"їжджаються хіпі, на мій день народження.
Пригадує, як у юності ловив на радіоприймачі закордонні станції, слухав музику "Бітлз", "Енімалз". Згодом поїхав у Дніпропетровське художнє училище.
— Дніпропетровськ кузнею партійних кадрів вважали. Брежнєв звідти вийшов, Кучма. А де такий пресинг, завжди діє закон пружини. Мені пощастило, згодом потрапив до Таллінна. З Пітера інтелігенція втікала у Таллінн, а вже звідти — у Париж чи Стокгольм.
Із ким спілкувалися у ті часи?
— Ну, наприклад, один мій литовський товариш підпалив себе на Молодіжній алеї Каунаса і згорів живцем. Іще, зараз у російському парламенті є такий Юрій Рибаков. Йому та двом його друзям впаяли по 8–10 років, бо на стіні Петропавлівської фортеці написали великими буквами "Долой коммунизм!".
Заходимо в будинок. Ліжко не застелене. У майстерні висять абстрактні картини та знімки з оголеними жінками.
— Фотографую, щоб удома малювати, — пояснює. Запарює чай, розливає у металеві кухлики. Каже, що в Україні ніколи не мав виставок. Зате його полотна є у приватних колекціях у Німеччині, Норвегії, Англії. Хвалиться, що ним цікавиться музей у Сохо — районі Нью-Йорка, з якого вийшов рух хіпі. Приносить видрукуваного на принтері листа англійською мовою:
— Бачиш, пишуть, що хочуть купити мої картини. Але шкода продавати.
Місцеві до вас як ставляться?
— А я їх не знаю. Буває, вікна поб"ють. За радянських часів мене КДБ шмонало. Возив заборонені книжки. Дещо сховав так, що досі знайти не можу, — посміюється. — Після розпаду Союзу один майор КДБ розповів, що я був строго приписаний до психлікарні. Щось не так — одразу забрали б у дурку.
1951, 9 лютого — народився у Здолбунові
1965 — познайомився з музикою "Бітлз"
1968 — вступив у Дніпропетровське художнє училище
1976 — закінчив Талліннську академію мистецтв
1978 — у Здолбунові одружився з Оленою Богомоловою
1982 — розлучився
1996 — в Інеси, з якою жив у цивільному шлюбі, народився син Юліан
2003 — побачив квітку папороті; померла мати; Інеса з Юліаном виїхали до Італії
1 
1
Коментарі