— Одного дня опинився в потрібному місці в потрібний час. Урятував життя чотирьох людей, — каже столичний політолог 52-річний Володимир Бондаренко.
16 років тому поблизу міста Василівка Запорізької області витягнув із палаючого авто 3-річного хлопчика, його батька, маму й бабусю.
Улітку 2000 року Володимир Бондаренко із Запоріжжя їхав до своєї тітки в Енергодар. За селом Зелений Гай на його очах сталася ДТП.
— Їхав на своїй "Таврії", — розповідає Володимир. — Стояла страшенна спека, в тіні термометр показав 40 градусів. Проїхав більшу частину шляху, коли на моїх очах у попутного легковика відірвався причіп. Його розвернуло й понесло на зустрічну смугу прямо в лоб помаранчевого "Опеля" з московськими номерами. Автівка мчала на швидкості 180 кілометрів. Водій вивернув кермо до узбіччя. Машина кілька разів перекинулася. Зупинилася, коли врізалася в дерево.
— У моторному відділі автівки відразу ж зайнялося полум'я. Воно швидко перекинулося на салон, в якому сиділи четверо людей. Тоді був молодий, дружини й дітей не мав. Про себе не думав. Одразу ж вибіг зі своєї "Таврії" й кинувся до палаючого "Опеля". Із собою прихопив монтировку. Шалені 1990-ті привчили не виходити з машини з пустими руками. Пасажири з автівки вийти не могли, бо деформовані двері заблокувало. Монтировкою зумів відірвати задню ляду авто й залізти всередину через багажник. Із балончика розпилив газ, який на деякий час погасив полум'я. Всередині були четверо — 3-річний Денис, його батьки й бабуся.
Старші кричали, щоб урятував їхнього сина. Першим дістав із машини хлопчика. За ним — його маму і бабусю. Водія затисло від удару. Виламав переднє сидіння. З усіх сил вхопив чоловіка за плечі й витягнув через багажник. Раптом у салоні знову спалахнув вогонь. Інші водії, які з'їхалися на місце аварії, намагалися загасити. Дихати ставало дедалі важче. У цей момент я знепритомнів. Через 2–3 хвилини "Опель" вибухнув і розлетівся на друзки.
Постраждалих у ДТП забрала "швидка". Володимир зупинився в найближчому готелі.
— Був у шоковому стані, — каже він. — Далі сідати за кермо не міг. Щоб трохи відійти, зупинився в готелі. Наступного дня поїхав у лікарню провідати врятованих людей. Найбільше постраждав водій, отримав переломи обох кінцівок. Пасажири відбулися переляком і забоями. Розповіли, що вони — москвичі. 12 днів відпочивали в Кирилівці на Азовському морі. Аварія трапилася, коли поверталися додому. Ми обмінялися телефонами й потоваришували. У Москві часто в них зупинявся. З початком російської агресії наше спілкування припинилося. Місцеве телебачення переконало їх у тому, що в Україні живуть дикуни, які ненавидять російськомовних.
1 
1
Коментарі