Понад 11 років Рита Коппель із чоловіком Ервіном, двома доньками, матір'ю та вітчимом живуть на безлюдному естонському острові Осмуссаар у Балтійському морі. 2001-го переїхали сюди вирощувати овець і корів методами органічного господарювання — без використання хімічних речовин і добрив.
Острів лежить за 9 км від узбережжя. У місто за всім необхідним Ервін їздить на великому швидкісному катері. У разі, якщо хтось із родини занедужає, лікарі "швидкої" дістануться на острів не менш як за 3 год.
— Екстрені служби зосереджені у трьох великих містах. Люди, які сидять там на телефоні, навіть не орієнтуються як слід у карті Естонії. Коли "швидка" виїхала, не можуть сказати, де вона і за який час прибуде, — розповідає Рита Коппель. — Надіятися краще на самих себе. Відколи придбали катер, можемо нікого не чекати в разі біди, а самі якнайскоріше дістатися материка.
Плавзасіб розвиває швидкість 64 км/год.
Електроенергію Коппелі отримують із дизельного генератора, сонячних батарей і вітряків. Цього вистачає, щоб постійно тримати увімкненим холодильник, кілька годин увечері подивитися телевізор чи посидіти в інтернеті. Світло намагаються без потреби не вмикати.
До 1940-го на Осмуссаарі жили близько 130 людей, в основному — шведи. За легендою, тут похований один із верховних шведських язичницьких богів — Одін. Після вступу радянських військ до Естонії, населення залишило острів. За часів СРСР на ньому служили до чотирьох десятків моряків, які зокрема обслуговували місцевий маяк. Коли Естонія здобула незалежність, Осмуссаар оголосили заповідником, а колишні жителі отримали компенсації за втрачене майно. Вони, а також туристи навідуються на острів досить часто. Фермери звели окремий будинок, де подорожні можуть заночувати.
Обоє з подружжя раніше були бізнесменами. Ервін мав власну будівельну компанію у столиці Таллінні.
— Ми занадто довго жили у великому місті, де купа людей, що цілими днями працюють. Нам здавалося, що на цьому острові ми змінимося, заживемо цікавіше й спокійніше, — каже Рита.
Коли 2001-го подружжя Коппелів подали заявку, щоб оселитися на острові й почати господарювати, мінприроди висунуло вимогу: не завдавати збитків місцевій екосистемі. Худоба мала бути пристосована до місцевого прохолодного клімату.
— Ми хотіли овець, які б жили надворі протягом року й давали і молоко, і м'ясо, — згадує Рита.
Обрали для цього ісландську породу. Спочатку купили 36 овець у Данії. Тепер тримаємо близько тисячі. Стільки потрібно, щоб бізнес був рентабельним. Пізніше завели також холодостійких шотландських корів.
— Органічне господарювання — це коли ми розводимо овець, як наші предки. Тоді не було хімічних добрив і пестицидів. Усі тварини їли корм без хімії, — пояснює Ервін. — За дотриманням екологічних стандартів у заповіднику постійно слідкує держава. — Я проводжу десь 14 днів на рік з інспекторами. Вони перевіряють пасовища, здоров'я тварин, вивчають нашу документацію.
29 рослин занесені до Червоної книги
Острів площею трохи менш як 5 кв. км, із 1996-го оголошений заповідником за свої краєвиди та для захисту рідкісних рослин і птахів. Тут є наймальовничіша скеля Балтійсько-Ладозького уступу — крутого схилу, що тягнеться на тисячу кілометрів зі Швеції, через Балтійське море та Естонію до Росії. Світло-сіра скеля заввишки 7 м заходить у море вздовж одного з берегів острова. Це геологічне утворення занесене у список природної спадщини ЮНЕСКО.
Майже третина острова — кам'янисті прибережні рівнини, негусто вкриті низькими деревами ялівцю. Решта території — трав'янисті луки, на яких можна випасати овець. Із рослин, що тут трапляються, 29 занесені до Червоної книги.
Багато науковців їдуть на острів спостерігати за птахами, яких тут є 178 видів, зокрема, рідкісні види качок і гусей. На Осмуссаарі вони відпочивають під час сезонних перельотів, тому найкращий час для спостережень — квітень-травень і вересень-жовтень.
2 
1
Коментарі