"Внукові 3 роки, а він досі не розмовляє, — пише 48-річна Анастасія Володимирівна з Черкаської області. — Ходили до лікаря. Радить почекати, доки Андрійко піде в садок. Боюся, що втрачаємо дорогоцінний час. У сусідки внучка у 2 роки говорить реченнями".
Листи коментує київський біоенергетик Мирослав Олійник. Кладе долоню на фото русявого хлопчика у вишиванці, заплющує очі.
— Дитина не говорить через родову травму. У доньки важко проходили пологи. Не панікуйте передчасно. Зверніться до остеопата. Такі спеціалісти допомагають налагодити зв'язок між правою та лівою півкулями головного мозку.
"Чотири роки тому я влаштувалася на роботу в ритуальне агентство, — розповідає в листі киянка Євгенія Олексіївна, 51 рік. — Рідні відмовляли, але там пообіцяли великі гроші, тому погодилася. Треба боятися живих, а не мертвих. Недавно попала під скорочення. Звільнили половину персоналу, а зарплату за пів року заморозили. Хочу їхати на заробітки. Але батько каже, щоб ставала на біржу і літо пересиділа вдома. Старший син наступного року вступатиме до університету, молодший — хоче йти в ліцей після дев'ятого класу. Всюди треба гроші, а чоловік більш як 10 тисяч не заробляє?"
Вкладає у конверт сімейне фото. Підстрижена під каре жінка обіймає двох хлопців-підлітків, які на голову вищі за неї. Поруч на лаві присів її чоловік — сивочолий вусань.
— Боїтеся, що чоловік також попаде під скорочення. Набридло жити від зарплати до зарплати, гасити одну кредитку за іншою. Зробіть паспорт, але послухайте батька. До середини літа краще лишитися вдома. За червень-липень переживемо три затемнення. Нормальної роботи знайти не вдасться, витратите на поїздку більше, ніж заробите. Валізу пакуватимете після 15 липня. Вирушите з чоловіком. Саму на заробітки не відпустить, бо ревнуватиме. Разом привезете більше грошей. Діти канікули проведуть із дідом.
"Дочка заміжня, але з чоловіком не живе чотири роки, — пише хмельничанка Жанна Олександрівна, 57 років. — Через пів року після пологів вийшла з декрету, бо треба було заробляти гроші. Я вигляділа онуку Сашку. Тепер у доньки є гарна посада. Сама купила квартиру, але оформила на батька, щоб чоловік не претендував на неї після розлучення. Він ні копійки не дав. Два місяці тому прийшов миритися. Знаємо, що його бізнес прогорів, втратив усе. Банк навіть квартиру забрав. Вона його ще трохи любить, заради дитини готова все простити, але я відмовляю. Бо біля неї крутиться інший чоловік. Володька толковий, турботливий і багатий".
Біоенергетик дістає з конверта фото двох чоловіків. Один — із бородавкою на щоці, в білій майці та чорній бейсболці. Другий — у червоній сорочці, з пляшкою шампанського.
— Не нав'язуйте доньці свою думку, бо звинуватить вас у проблемах. Має почуття до чоловіка, але разом вони не житимуть. Якщо спробує, то вже за місяць пошкодує. Стосунки з Володимиром складуться, якщо поберуться наприкінці року. Він запропонує вдочерити її дитину, але перший чоловік не відмовиться від неї.
"Донька мала стосунки з одруженим чоловіком, — пише 57-річна Марина Олександрівна з Київської області. — Про їхній роман ніхто не здогадувався, тільки моє материнське серце відчувало. Він живе по сусідству. Має бізнес, гроші, зв'язки. Галині обіцяв золоті гори. Дитина повірила. А коли завагітніла, сказав: "Роби аборт або скажу всім, що ти повія". Я відмовила її від гріха. Має гарну дівчинку. Батько її життям не цікавиться. У нього — троє дорослих дітей. Вмовляю, щоб подала на аліменти. Довести його батьківство легко, але Галина боїться. Ніхто в селі не підозрює, що вона народила від сусіда. Чи вийде вона заміж? Чи хтось замінить Софії батька?"
Біоенергетик запалює свічку. Обводить долонею навколо фото білявки в білому сарафані. Вона тримає за руку дівчинку в червоній панамці.
— Донька знає, що робить. Не хоче від нього грошей, бо боїться, що осоромить її серед знайомих і сусідів. Розпочала стосунки з іншим чоловіком, тому не згадує про попереднього. Вийде заміж. Коханий забере їх жити до себе, дитинку вдочерить. Про невдалий роман згадуватиме лише тоді, коли приїздитиме до вас у гості й бачитиме двір колишнього.
"Не можу виїхати на заробітки, — пише лучанка Наталія, 36 років. — Маю лежачих батьків. Живу на дві хати, розриваюся між власною сім'єю і батьками. Мати народила мене у 45 років. Її вмовляли перервати вагітність, бо була загроза власному життю. Але вона чути нічого не хотіла. Тепер мій обов'язок доглянути її і тата. Є два старші брати, але вони батьками не цікавляться. Валера іноді привозить ліки, та не соромиться забирати в мами пенсію. Хочу перевезти батьків до себе, а їхню хату виставити на продаж".
— Не поспішайте продавати хату, бо скоро пошкодуєте про це. Чоловік буде проти переїзду батьків у ваш дім. Та й брати, коли довідаються про продаж хати, вимагатимуть віддати їхню частину грошей. Навряд чи з цього виграєте. Чоловіка скоро підвищать на роботі. Зарплату отримуватиме високу. Ви зможете перейти на неповний робочий день, більше часу приділяти дітям і батькам.
2 
1
Коментарі