— В Японії всім працівникам оплачують проїзд до роботи, навіть якщо живуть в іншому місті. Також роботодавці компенсують 50 відсотків річної суми медичного страхування, — розповідає 34-річна Ольга Даншина з Києва. Сім років живе в Токіо.
— Довідок від лікарів не існує. Достатньо повідомити роботодавця про відсутність. При цьому японці майже не беруть лікарняні. Йдуть на роботу навіть із підвищеною температурою. Це пов'язано з бонусами, що доплачують за старанність і пожертву собою. Оплачувана відпустка лише 10 днів на рік. Її рідко беруть за один раз. Є багато святкових днів. Вони приєднуються до вихідних, іноді двічі на місяць. Тому популярні міні-відпустки на два-три дні.
Початкова зарплата у японських працівників 2 тисячі доларів із дипломом бакалавра, 2,5 тисячі доларів — із дипломом магістра. Щороку сума збільшується на 10 відсотків. Це стосується й іноземців. Цінують тих, хто отримав японський диплом. Але з українським теж беруть на роботу. Підтверджувати його не потрібно. Влаштуватися на повну ставку можна лише зі знанням мови на бізнес-рівні. Без цього досвід роботи нічого не вартий. Вивчити відповідний рівень японської можна за один-два роки в місцевій мовній школі.
Іноземцям робочу візу надає роботодавець. Працівник отримує від нього необхідні документи. Докладає диплом, що повинен відповідати посаді. Процедуру оформлення проходить самостійно. Із навчальною візою чи візою подружньої пари можна отримати дозвіл на часткову зайнятість. Це до 28 годин на тиждень. Із такою працюють будь-ким — від продавця, офіціанта до викладача іноземних мов у приватних закладах.
Більшість роботодавців шукають працівників із досвідом роботи чи проживання у Японії. Це пов'язано з культурними відмінностями. Японці бояться брати на посаду іноземців, які ще не прижилися. Вважають, вони не знають правил японського суспільства. Їхню поведінку й реакцію складно передбачити.
2 
35413
Коментарі