65-річний Талят Мусеїб оглу Алієв майже сім років обіймає посаду посла Азербайджану в Україні. Його резиденція розташована на території посольства. Це двоповерхова будівля на вісім кімнат.
У кабінеті посол виходить із-за столу, здаля подає руку. Він у синьому костюмі, на лацкані — значок із зображенням загальнонаціонального лідера його країни, покійного президента Гейдара Алієва. На стіні висить портрет його наступника й сина, Ільхама Алієва.
В Україні Талят Алієв живе 45 років.
— Після школи приїхав до Києва вступати в університет імені Шевченка, хотів бути юристом, — пояснює він російською. — Але не вступив, бо погано знав мову. У творі наробив граматичних помилок, отримав двійку.
Каже, пішов працювати в київський порт матросом на буксирному теплоході. На три роки Талята Алієва призвали в армію. Він служив у Києві, в ансамблі внутрішніх військ.
— На третій рік служби в ансамбль призвали поета Юрія Рибчинського. Ми з ним досі дружимо. Юрій не раз бував у посольстві, — розповідає.
Усміхаючись, згадує, як в армії скуштував сало.
— В учебці нас ганяли з ранку до вечора. Я кишені набивав чорним хлібом, але все одно був голодний. Раз бачу: сидять хлопці на лавці, смачно пахне часничком. Одному солдату батьки передали сала. Він мене пригостив.
На столі гучно дзвонить чорна мобілка "Нокіа". Посол вимикає її.
— А українська горілка м"яка і приємна, — веде далі. — Коли вступав в університет, жив на квартирі. У дворі хлопці пригостили мене горілкою, пішла добре, — сміється. — На тиждень маю по чотири-п"ять вечірніх прийомів. За вечір можу випити 50 грамів, правда, не завжди. Інколи це корисно для організму, щоб стрес вийшов.
Дружина Талята Алієва Заміна викладає на факультеті філології університету ім. Шевченка. Вони живуть разом 17 років. Мають двох 16-річних доньок-двійнят: Сельджан і Афаг. Сельджан навчається в ліцеї ім. Богомольця, Афаг — у ліцеї ім. Пушкіна.
У творі наробив граматичних помилок, отримав двійку
— Стежу, щоб дівчатка добре вчилися. Якщо погано підготували урок, можу й покарати. Доньки вміють готувати, тримають порядок у будинку, перуть. Я влаштував їм чергування, щоб допомагали мамі. Хоч до нас приходить покоївка.
Посол каже, старша донька схожа на його матір Гашанґ.
— Має сині очі, світле волосся. Вона навіть спить, як бабуся, — усміхається. — А друга — моя копія.
Матір Алієва померла за кілька місяців до народження онучок. Їй було 99 років. У посла є двоє рідних сестер і братів. Вони живуть в Азербайджані. Старший брат — бізнесмен, середульший — посадовець, сестри — домогосподарки.
— Мама була дуже гарною, — з ніжністю згадує. — Ім"я Гашанґ означало "красива". Померла при здоровому глузді. А батька Мусеїба не стало, коли мені було п"ять років. Їхав на вантажівці, був сильний дощ і вітер. Дорогою зустрів знайому. Посадив її в кабіну, а сам сів у кузов. Отримав запалення легенів. Останні роки керував комунальним господарством Нахчивану. Без нього ми бідували, я доношував речі братів. Улітку працював на будівництві, щоб до школи купити зошити й ручки. У десятому класі почав танцювати в місцевому ансамблі, заробляв 60 рублів на місяць.
На полиці над телевізором стоїть подарунок Віктора Ющенка — ікебана з помаранчевих троянд.
— Із Віктором Андрійовичем познайомився ще до його президентства, — розповідає. — Цю ікебану він подарував мені 2004-го на Новий рік. Хочу на Новий рік подарувати йому азербайжанський коньяк і вино з гранату.
Посол зізнається, що має щасливе число — 13.
— 13-го мене призвали в армію, прийняли в інститут, призначили послом. Одружився я теж 13-го. Я жив у Києві, а Заміна у — Нахчивані. В Азербайджані, якщо родичі нареченої схвалили зятя — подають його родичам солодкий чай. Весілля гуляють за півроку після сватання. Наречений приносить для майбутньої дружини кілька пар панчіх, різного одягу, золоті прикраси. У нареченої теж є придане: меблі, холодильник, телевізор, одяг нареченому.
Згадує, як викрадав молоду для середульшого брата.
— Вона вчилася в медінституті. Із хлопцями посадили її в машину, вона аж перелякалася. За кілька днів брат пішов до її батьків із подарунками, попросив вибачення.
20–21 грудня в Азербайджані відзначають релігійне свято Курбан Байрам (Жертвоприношення). Розмовляємо напередодні.
— Ріжемо барана, м"ясо віддаємо бідним, — розповідає Алієв. — В азербайджанському кафе попрошу, щоб зарізали барана й від мого імені роздали дитсадкам, будинкам престарілих. Обов"язково піду в мечеть.
1942, 20 жовтня — Талят Мусеїб оглу Алієв народився у м. Нахчивані в Азербайджані в родині міського посадовця
1963 — приїхав до Києва
1967 — вступив у Харківський інститут радіоелектроніки; перевівся до Баку, в Інститут нафти і хімії
1972–1985 — працював токарем, керівником відділу технологій на київському заводі "Геофізприлад"
1985–2000 — механік, заступник директора Інституту хімічної промисловості СРСР у Києві
1990 — одружився із Заміною Ханум
1991 — у Нахчивані померла матір Гашанґ; народилися доньки-двійнята Сельджан й Афаг
з 2001 — Надзвичайний і Повноважний Посол Азербайджану в Україні
Доктор філософії, кандидат політичних наук. Нагороджений орденом "За заслуги" III cтупеня, іншими нагородами
4 
35413
Коментарі