28 червня в офісі компанії "Сікст Юкрейн" прощаються з гонщиком 42-річним Вадимом Нестерчуком. Він загинув 24 червня в пустелі Руб-ель-Халі в Об'єднаних Арабських Еміратах. Тренувався там перед участю в російському ралі "Шовковий шлях-2013". Позаторік його команда представляла на цих змаганнях Україну, прийшла четвертою. Цьогоріч Нестерчук хотів перемогти.
На другий день тренувальних заїздів зі штурманом-пакистанцем Насімом поїхав у пустелю. Машина потрапила в піщану пастку і заглухла. На карті Вадим помітив, що неподалік є дорога. Пішов шукати. Воду залишив напарникові. Коли побачив, що не дійде до траси, із GPS-навігатора скинув свої координати рятувальникам. Помер від зневоднення і теплового удару. У Нестерчука зупинилося серце.
— Чув, що екіпаж загубив телефон, — каже 53-річний Євген Червоненко, організатор щорічних гонок "Прайм Ялта Раллі". — Тому Вадим не міг сидіти й думати, чи отримали повідомлення GPS, коли прийде допомога, хтось ворушиться чи ні. Мусив рятувати себе та напарника.
О 18.00 перед входом стоїть оранжевий позашляховик. На ньому український прапор із чорною стрічкою. Біля офіса зібралися близько 60 людей.
— Тіло з Еміратів доставили тільки о другій дня. Тому прощаються під вечір, — розповідає Сергій Сілін, прес-секретар "Сікст Юкрейн". Нестерчук надавав у прокат 1,5 тис. автомобілів компанії. — Цей бізнес він започаткував разом із дружиною Наталею дев'ять років тому. Тепер його справи переймає жінка. "Сікст Юкрейн" — успішний бізнес. Позавчора ми відкрили 20-й офіс у Ялті.
Вадим найбільше любив їздити позашляховиками. Не випивав, не любив застіль, — продовжує Сілін. — Корпоративи на фірмі організовував без алкоголю. Через це дехто навіть звільнився. Єдине — курив кальян. Без Нестерчука команда "Сікст Юкрейн", що брала участь у ралі та гонках, швидше за все, розпадеться. Гоночні машини продадуть. Люди шукають роботу.
Чорним джипом "фольксваґен" під'їжджає нардеп-"регіонал" Віктор Янукович-молодший, 31 рік. Він перший віце-президент Автомобільної федерації, що опікується українськими гоночними командами. З-під рукава сірого костюма стирчить корсет. Минулого тижня під час гонок на квадроциклах у селищі Пирогів під столицею зламав праву руку. Кладе біля труни 10 червоних троянд, що приносять помічники. Поруч плачуть мати загиблого Зеля Антонівна із невісткою Наталією.
Із залу виходить тележурналіст Андрій Цаплієнко, 44 роки. Він висвітлював події на ралі "Дакар" з 2007-го. Втирає сльози.
— Вадим був людиною розсудливою, але любив ризик, — говорить. — І раніше застрявав у пустелі. Але це було вночі, не так спекотно. З механіком ішли до найближчої траси по допомогу. Чому цього разу Вадим пішов сам, не знаю. Може, не міг сидіти без дії? Зупиняти його не було сенсу. Вислухає, але все зробить по-своєму.
Одним з останніх приїжджає автогонщик Олексій Мочанов, 44 роки. Торік у блозі він побажав Вадимові Нестерчуку "полюбити автоспорт у собі, а не себе в автоспорті".
— Вадим вважав, що все знає і з усім розбереться. Що людина робила в пустелі, де через розпечений пісок температура досягає плюс 80°С? Чому не мала достатньо води, навіть соляного розчину, що утримує вологу в організмі? Але Вадим загинув як герой. Якби не залишив воду штурманові, той помер би.
29 червня Вадима Нестерчука поховали в селі Березівка Макарівського району Київської області біля могили батька. Його син 12-річний Вадим ходить до столичної школи, грає у футбол. Донька Тетяна, 17 років, навчається у Великій Британії.
2 
1
Коментарі
9