"До Африки виїжджаю восени, — розповідає мандрівник Костянтин Могильник, 42 роки. — За сто днів на чотирьох КрАЗах проїдемо 20 тисяч кілометрів".
Ми сидимо у його студії "ЗемлеОгляд". Господар у коричневій майці "Еквітес" і джинсах. Високий, міцний. Має коротку стрижку.
— Чому зникла знаменита команда "Еквітес", яку ви колись створили? — цікавлюся.
— Нас з"їло телешоу. Телевізор — страшна річ. Наш меценат почав вважати себе начальником над художниками, — намагається скласти розпальцівку Костянтин.
Із "Еквітесом" Могильник їздив до Африки п"ять років тому.
— Спочатку подалися до Зімбабве, потім були в Намібії, Ботсвані, Замбії, Кенії, Єгипті, ПАР, Свазіленді, — він присуває стілець ближче до столу. — Сходили на гору Кіліманджаро у Танзанії. На десятиріччя незалежності України підняли там український прапор. А в Ботсвані на нас ледве не напав слон. Розвертається до машини й починає так легенько загрібати передньою ногою. Ми повискакували з автомобіля, камеру на нього навели. Раптом звідкись вилітає червона поліцейська машина: "Guys! The elefant is dangerous", — легко переходить на англійську.— "Хлопці! Слон — це небезпечно".
Коли Могильник дивиться в очі, короткозоро мружиться.
— Людина, яка занурюється з аквалангом, має добре бачити, — перехоплює мій погляд. — Тому я зробив лазерну корекцію.
На великому настінному календарі Костянтин показує фото жовтавого КрАЗу.
— У машині є два холодильники — один для фотоплівок, другий для кухні. У пустелі це важливо, — пояснює.
Потім розповідає, що десять років жив у Німеччині.
— А народився в Києві, у лікарні імені Калініна, — махає рукою у бік вікна.— Виріс на Брест-Литовському проспекті, який пізніше чомусь перейменували на проспект Перемоги. Батьки — шестидесятники, закінчили політех. Із двох років брали мене у походи по річках. Так що я виріс у байдарці.
Експедиція коштує мільйон доларів
Секретарка приносить каву в горнятках піщаного кольору, чотири цукерки "Каракум" і печиво. Розпитую Костянтина про його сім"ю.
— Перший раз одружився на школярці, — розповідає про себе. — Наталка навчалася тоді у 11 класі, на побачення приходила у шкільному платтячку. Познайомилися в тургрупі в пустелі Каракум. Побачив її на верблюді й закохався. Зараз вона — художниця, живе із сином Єгором у Мюнхені.
Із другою дружиною, Іриною, вперше побачилися на аеродромі "Чайка". Я стрибав з повітряної кулі, головою вниз прив"язаний за ноги довгою гумкою. Бачу, стоїть дівчина, задерла голову — дивиться прямо мені в очі. Тепер маємо двох доньок — Пелагею та Іву.
— Скільки коштує ваша експедиція до Африки?
— Мільйон доларів, — повагавшись, каже.
На столі лежать дві картонні моделі літака "Як". У червні Костянтин полетить маршрутом Київ–Нордкап. Це — мис у Норвегії, найпівнічніша точка Європи. Уперше на семи надлегких літаках українці пролетять над Білоруссю, Росією, Карелією, Кольським півостровом і Норвегією.
— Літаки поведуть професійні льотчики: я лише вчуся. А літаки — отакі, — бере в руки біло-червону модель.
У нього тренькає мобілка.
— Пригледів собі будинок у Чорнобилі, — каже у слухавку. — Хочу купити чи взяти. Я закоханий у Чорнобиль, — пояснює згодом. — Там тиша, спокій. Незайманий ліс, косулі, лосі. Добре там, без баб і дітей. Ніхто не тривожитиме, бо радіації бояться. Грибів назбираю.
1963 — народився у Києві в сім"ї інженерів
1984 — одружився з Наталею Жураковською
1985 — народився син Єгор
1986 — закінчив інститут іноземних мов, вивчав іспанську
1989 — екстерном закінчив Київський університет імені Шевченка, вивчав латину та грецьку
1996 — закінчив піар-академію у Мюнхені
2001 — перший африканський похід — до Зімбабве
2001 — одружився з Іриною
2003 — народилася донька Пелагея
2004 — з"явилася на світ донька Іва
Автор документального серіалу про екстремальні пригоди команди "Еквітес"
4 
1
Коментарі