— Шкода, що зі стола поховали документи. Було б цікаво почитати нотатник мера і переглянути його розпорядок дня, — киянин 35-річний Микола Клочков умощується у кріслі мера Львова Андрія Садового. — Зручне крісло і кабінет просторий. Я б тут працював.
20 львів'ян і туристів у ніч на 17 листопада під час фестивалю "Ніч у Львові" прийшли на екскурсію в кабінет мера. Реєструвалися через інтернет. Кабінет на другому поверсі. Екскурсовод відчиняє 3-метрові білі двері. На підлозі паркет, стіни пофарбовані в молочний колір.
— Раніше кабінет мера був поверхом вище, — розповідає історик Ігор Лильо, 41 рік. — Зробили це для того, щоб люди спершу обійшли всіх чиновників нижчого рангу. А якщо вже тим не вдавалося вирішити питання, піднімалися до мера. Сюди ж кабінет міського голови перенесли в перші роки незалежності.
Біля дверей — довгий стіл для нарад. Для роботи — у правому куті. На ньому — ноутбук "Г'юллет пакард" із мишею, годинник і настільна лампа. Стіл виготовлений у ХІХ ст. Його привіз Андрій Садовий, коли став мером 2006-го. Стіл, за яким сидів його попередник, перенесли у приймальню. Товста книжка відгуків почесних гостей Львова розгорнута на автографі данського кронпринца Фредеріка й написі англійською "Тут був принц".
— А шо то Андрій Іванович ховає за шторою в кінці кімнати? — запитує чоловік із пишними вусами в синіх шароварах.
— А то вже таємниця Андрія Івановича, — усміхається екскурсовод.
На стінах висять картини — зображення церкви святого Юра, вид Львова і портрет князя Лева. Полотна мер узяв в оренду в галереї мистецтв до завершення своєї каденції. Скільки платить — невідомо. Ліворуч від столу на тумбочці під склом лежить бордова подушка. На ній — чотири ключі. Їх принесли з історичного музею спеціально для екскурсії.
— Колись ці ключі справді відкривали місто. У Середньовіччі Львів був обнесений мурами. Увійти можна було через дві брами і дві хвіртки. Останнім ключі у 1704 році вимагав шведський король Карл ХІІ. Це перший завойовник, якому вдалося взяти наше місто штурмом. У 1770-х мури знесли. Відтоді ключі виконують виключно церемоніальну функцію.
У двох кутах кімнати стоять білі пічки з елементами декору.
— Це єдині предмети, що збереглися тут із часу побудови ратуші 1827-го. До 1939 року у Львові палили вугіллям, а ще раніше деревом. Із приходом радянської влади перейшли на газ.
Екскурсовод виводить людей на довгий балкон.
— Колись під цим балконом стояв стовп ганьби. До нього прив'язували тих, хто обдурював людей на базарі, продавав неякісні речі, задивлявся на чужих жінок, чинив розпусту й погано керував містом. У нас у музеї досі зберігся оригінал цього стовпа. Хочемо повернути його назад. Щоб чиновники виглядали у вікно і згадували, що треба працювати чесно й совісно.
Дружина мера, 37-річна Катерина Кіт-Садова, у кабінеті чоловіка за рік була п'ять разів.
— У кабінеті він проводить найбільше часу, — розповідає телефоном. — З дому виходить о восьмій ранку, повертається не раніше 22.00. Любить капучино й каву з молоком, китайський зелений чай. А за шторою у кімнаті в нього, мабуть, вбиральня.
4 
1
Коментарі