Ексклюзиви
Понеділок, 14 січня 2008 14:35

Петро Блоха заробляє внукам на мандарини

Автор: фото: Євген КОЛЕСНИК
  Петро Миколайович Блоха з села Луб’янка Бородянського району на Київщині в столиці інколи торгує травами, гарбузом
Петро Миколайович Блоха з села Луб’янка Бородянського району на Київщині в столиці інколи торгує травами, гарбузом

Петро Миколайович Блоха, 73 роки, торгує в Києві біля метро Лук"янівська. Чоловік невисокий, метра півтора на зріст, одягнутий у коричневу вицвілу шубу, засмальцьовану шапку-вушанку, старі бурки. Розповідає, що приїхав із села Луб"янка Бородянського району Київської області.

Біля нього розкрита картата сумка. У прозорих кульках загорнуті трави: безсмертник, березові бруньки. Збоку порізаний кубиками гарбуз. Аби не замерз, прикритий щітками для побілки стін.

— Я не каждий день тут стою, — виправдовується Петро Миколайович. — Усього кілька разів на рік. Вийшов якусь копійку заробити, онукам щось купить. Може, на цукерки з мандаринами наторгую, — киває в бік Лук"янівського ринку.

Петро Блоха 25 років працював у Луб"янці їздовим. Не доробив до пенсії рік, має ІІ групу інвалідності. Від держави одержує 500 грн.

— Ноги болять. Врачі сказали: щось внутрєннє, — пояснює.

Чоловік має доньку Тетяну, 45 років, четверо онуків і четверо правнуків.

— Меншій онучці Ірині руку відрізали по саме плече у 10 років, — опускає очі. — Надворі діти бігали да пнули її. Вона руку зламала. У лікарні, коли гіпс накладали, не просвітили. А там вена лопнула, зараженіє пішло. Без руки заміж вийшла, двох дітей народила. Меншому правнуку три рочки.

— Беріть гарбузика, домашній, зі свого городу! — звертається до жінки в норковій шубі. Але та проходить мимо.

Розповідає, що за радянських часів купив доньці хату:

— Зараз там 14 душ живе. Колись голова сільради давав доміки в селі. А їм не дав, бо своїм роздавав. Донька не працює, інвалід першої групи, онкохвора. Зять перебивається: кому щось строїти треба чи полагодити. Роботи в селі нема. Вони корову держать да город, так і виживають.

Петро Миколайович живе удвох із дружиною Ольгою. Вони у шлюбі 46 років.

— Їй щас 65, а вже не годна нікуди. Боліє — вени на ноги повикидали, да ще щитовидка. У лікарні трохи полежала, але врачі відказалися робити операцію. Сказали, якщо зачеплять тромб, баба помре, — розповідає крізь сльози.

З магазину виходить чоловік років 40 у шкірянці.

— Ану пашол отсюда! Скільки можна ганяти тебе. Чи по-іншому пояснити? — кричить. Петро Миколайович перебігає до сусіднього кіоску і там розкладає сумку.

— Не дають копійку заробити, — скаржиться він. — Бізнесмєни... Півгодини тому міліціонери ганяли. Мабуть, хотіли грошей. А де я їх візьму, як сам три гривні заробляю?

Розповідає, що має хату на дві кімнати:

— Колись велике господарство держали — корову, кури, свині. Землі багато було, два гектари. Продав її по 69 доларів за сотку. А ті, кому продав, зараз по 900 доларів перепродують. За землею доглядати треба. Баба давно хворіє, а потім і я занедужав. Не способні стали держати господарство. Залишили собі 50 соток городу. Картоплю, буряки, гарбузи, пшеницю садимо. Діти не помагають, у них свої хлопоти.

1934 — Петро Блоха народився в с. Яхнівка Іванківського р-ну Київської обл.
1960 — переїхав до с. Луб"янка Бородянського р-ну на Київщині
1961 — одружився з Ольгою; працював у колгоспі їздовим
1985 — отримав ІІ групу інвалідності
1962 — народилася донька Тетяна
1997 — захворіла дружина
2003 — розпродав землю, яку отримав на паї

Зараз ви читаєте новину «Петро Блоха заробляє внукам на мандарини». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода