Переклади віршів переправляли контрабандою

— Вірші Ліни Костенко відрізняють свої, ні на кого не схожі метафори. Справжній перекладач, не халтурник, перекладає тільки близьке йому. Її хід думок іноді на диво був знайомий мені, — розповідає російський поет Василь Бетакі, 82 роки. В Парижі 1988-го вийшла книжка його перекладів на російську вибраних віршів Ліни Костенко. Бетакі з 1973-го живе у Франції. Спілкуємося телефоном.

— Одного разу Леонід Плющ (правозахисник, 1976-го виїхав з СРСР. — "ГПУ") спитав мене, чи знаю Ліну Костенко. Звичайно, знаю, — відповів. — Вона вчилась на курс старше у Московському літературному інституті. Таку красиву жінку не міг не помітити. В інституті її дуже поважали, — продовжує Василь Павлович.  — Уже студентами бачили, що Ліна — великий поет. І зараз вважаю, що вона найбільший поет нашого покоління. Той же Іван Драч дуже швидко перетворився в порожнє місце.

Василь Бетакі під час війни ходив до української школи в Ростові-на-Дону. Там вивчив мову.

— Звичайно, багато забув, але літературний бік залишився в пам'яті. Згодом любив читати Антонича, перекладав Миколу Зерова. Під час роботи над поезією Василя Барки переписувався з ним. Із Костенко не спілкувався. Вона жила в СРСР, я — політеміґрант, особа, яку заборонено було навіть згадувати до 1989 року. Леонід Плющ якось притягнув томик Костенко. Емігрантське видання, вона ж також була опальним поетом. Зелена обкладинка, книга груба — в три пальці. Читав і вибирав вірші, що хотілося б перекласти. Також у мене була невеличка збірка "Над берегами вічної ріки", видана в Союзі.

Працював тоді в літературному журналі "Континент". Запропонував зробити підбірку моїх улюблених віршів Ліни — "Велосипед ночує на балконі", "Кобзар співав в пустелі Косаралу" та інших. Наш журнал контрабандою потрапляв у СРСР. Знаю, що читати його люди одне одному давали лише на вечір — стільки охочих було. Потім у Парижі видали й окрему книжку накладом 200 примірників. Більшість купили французькі та канадські емігранти, і не тільки українці, а й росіяни. За кілька місяців збірку моїх перекладів Костенко в Парижі було не дістати. Десь із 60 книжок переправили в Київ, Москву, Пітер. Не всі вони дійшли до адресатів — перехопили спецслужби.

×