— Перестав пити. Чоловіча сила відновилася. Почуваюся жеребцем. Мрію зустріти іншу жінку й почати життя заново, — каже електрик 52-річний Микола Іваненко з Києва. 20 років був у шлюбі з молодшою на три роки Людмилою. Восени розлучилися.
Із Миколою зустрічаємося в парку "Нивки". Він у джинсах і чорній шкірянці. Має русяве волосся й ніс із горбинкою.
— Люду вперше побачив у магазині, де вона була продавщицею, — розповідає. — Зрозумів, саме про таку жінку мріяв. Познайомитися не наважувався. Боявся, що відмовить. Коли розказав про це другові, він запропонував допомогу. Разом поїхали в магазин. Коли зайшли, покупців не було. Купив корешу пляшку пива, як домовлялися. Він почав Люду обсипати компліментами й мене розхвалювати. Вона таки дала свій номер телефона. Ввечері заїхав за нею після роботи. Так почали зустрічатися.
Людмила раніше була одружена. Від першого чоловіка має доньку Олену. Зараз їй 23 роки.
— Після третього побачення опинилися в ліжку, — говорить Микола. — Вранці запропонував Люді жити разом. З її донькою одразу знайшов спільну мову. Купував їй іграшки й солодощі. За кілька тижнів вона вже називала мене "папою". Ставився до неї, як до рідної.
Микола й Людмила побралися влітку 1997-го.
— Після весілля жити стали в Люди, мою квартиру здавали. За рік у нас народився син Богдан. Треба було заробляти більше грошей. Влаштувався у будівельну бригаду. Їздили по всій Україні. Два тижні був на роботі, потім 10 днів відпочивав. Спочатку жили нормально. Років за 15 відчув, що починаємо віддалятися. Дружина більше не зустрічала й не проводжала. Казала: "На роботі затримуюся. Там у холодильнику вчорашній суп є. Розігрій". Почав випивати. Інтимних стосунків у нас взагалі не було. У мене не получалося.
У липні Микола на день раніше повернувся з роботи. Застав дружину в ліжку із сусідом.
— Думав, Люда на роботі. Відімкнув двері своїм ключем. Побачив на порозі чоловічі туфлі. Зайшов у спальню, а там сусід із моєю жінкою розважаються. Тихенько пішов на кухню. Налив склянку горілки і залпом випив. Вони вийшли за кілька хвилин. Люда сказала, що вже давно Василя любить і хоче з ним жити. За два місяці нас розлучили.
Микола переїхав до себе. Людмила зійшлася з Василем. Свою квартиру залишила дітям.
— Олені та Богдану завжди помагаю, — каже чоловік. — Із Людою інколи бачимося. Недавно запрошувала в гості. Наварила борщу й подарувала блок шкарпеток. Казала: "Чужими бути не можемо, бо маємо спільну дитину".
8 
35413
Коментарі