
23-річний Олександр Моклович зі Львова розмальовує взуття на замовлення.
— Раніше займався графіті, — запрошує до квартири. — Але набридло мені те лазіння по ночах, постійний страх. Та й спреї дорогі.
Олександр живе у трикімнатній квартирі з бабою і дідом. Батьки мешкають окремо. Його кімната закладена взуттям. На стіні намальований кросівок. На столі біля комп"ютера стоїть білий черевичок. На його шпильці кольоровими літерами написано: "Пиво робить диво".
— Одна дівчина замовила. За роботу беру 150–200 гривень. Взуття приносять переважно клієнтки до 28 років. Просили дитяче розмалювати, але я не беруся, там нема де розігнатися. Батьки з мого захоплення сміються. А мені те взуття з голови не йде. Єдиний в Україні таким займаюся. Рік тому натрапив в Інтернеті на француза Ндеура, який розфарбовує взуття. Написав йому, попросив вислати кілька маркерів на олійній основі. Один більше 2 доларів коштує. В Україні таких нема. Малюнок вкриваю лаком. Як не полакувати, візерунок швидко зношується. У нас таке взуття на кожен день беруть, а у Франції дівчата на гламурні вечірки вдягають.
На ногах в Олександра білі кросівки, розмальовані зеленими смайликами. Носить лише спортивне взуття, купує через інтернет-магазин по $15–20 за пару.
— Мрію відкрити виробництво кросівок і футболок. Натрапив недавно на майстерню у Львові — "Пуму" в підвалі роблять. Я б унікальні шив, щоб людина купила і знала, що у місті таких тільки пара.
Олександр працює продавцем систем заземлення і блискавкозахисту.
— У школі у фізиці був ні бум-бум. За 12-бальною системою мав "трійку", — сміється. — Але треба було роботу. У 18 років поїхав у Америку мити посуд. Працював по 16 годин на добу. Повернувся, бо хотів закінчити Академію друкарства. Тут запросили у магазин працювати. Отримую 1200 гривень на місяць.
Коментарі