34-річний Олександр ФІЛІПЧЕНКО щосуботи робить у Києві тату за донат для Української армії. До його ініціативи приєдналися ще 25 майстрів.
— Така ідея виникла на початку квітня. Міркував, що це стане корисною справою, — розповідає Олександр Філіпченко. — Найбільш відданих майстрів, які долучаються до такого волонтерства, п'ятеро. Інші виходять, коли мають можливість. Не всі можуть робити це регулярно, адже витрачають не тільки час, а й кошти на матеріали та фарби. Я від початку повномасштабної війни витратив 60 тисяч гривень. Але це того варте, бо разом із колегами вдалося зібрати 650 тисяч гривень для наших воїнів.
Татуювання майстри роблять усім бажаючим. А ті перераховують кошти Збройним силам України чи у фонд Сергія Притули.
— Замовники жертвують приблизно таку ж суму, скільки коштує тату. Один із найбільших разових донатів за татуювання становив 7 тисяч гривень. А наш постійний клієнт із початку великої війни за кожне тату жертвує Збройним силам по 200 доларів, — продовжує Філіпченко. — Люди почали більше цінувати життя, тому робити тату стали частіше, ніж раніше. Будь-яке зображення на тілі робить життя яскравішим. Це як сидіти в кімнаті з білими стінами, а потім їх розмалювати. Зараз актуальні військові й патріотичні зображення. Після спротиву наших воїнів на острові Зміїний у тренді тема про російський корабель. Також просять створювати тату у вигляді тризуба. Одному хлопцеві на весь торс набили велетенський герб України. Також вважаю цікавим і своє нове тату — тризуб у вигляді пташки, що в дзьобі несе квітучу гілочку — як символ мого волонтерства. Незвичне замовлення виконували одній дівчині. Вона захотіла набити текст статті Конституції України про незалежність.
Клієнтами Олександра Філіпченка є і військовослужбовці. Для них діє знижка 50%.
— Багато друзів перебувають на передовій. Нещодавно робив татуювання хлопцеві, якого евакуювали на останньому вертольоті з Азовсталі. Він лікується в Києві, має травмовану ногу, йому поставили апарат Єлізарова. Захисник Маріуполя зробив татуювання із зображенням смерті й написом "Не сьогодні".
Олександр Філіпченко родом із Криму. З півострова виїхав у 18 років. Зараз там живуть його батьки й колишня дружина з донькою.
— Раніше батько займав нейтральну позицію. Коли розповів йому про злочини, що коять росіяни, остаточно втратив до них довіру. Бачить, що ЗСУ гідно тримають оборону й каже, що дарма Путін розпочав війну, — говорить Олександр. — Проте в ситуації, що склалася в Криму, є велика помилка України. На півострові не було жодної української школи, держава не виділяла гроші на освіту й культуру. Українська для кримчан була незрозуміла, бо ми її не вчили. Коли я був малий і в Крим приїздили відпочивати україномовні люди, ми з друзями приходили на пляж, щоб послухати й посміятися з того, як вони розмовляють. Результатом байдужості держави щодо культурного розвитку півострова стала його окупація вісім років тому. Сподіваюся, ми відвоюємо Крим і більше не повторимо тих помилок.
"Газету по-українськи" можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу"
2 
1
Коментарі