32-річний Олександр Дмитрієвський із Макіївки Донецької області — професійний мандрівник. За 10 років із рюкзаком за плечима, наметом і спальником він подолав понад 200 тис. км. Це те саме, що п"ять разів об"їхати Землю по екватору.
Олександр живе в Макіївці з мамою та бабусею. Раніше викладав релігієзнавство студентам, а всю двомісячну викладацьку відпуску витрачав на поїздки автостопом. Зараз підпрацьовує журналістом. До автостопу прийшов через подорожі електричками.
— На початку 1990-х повертався додому з Північного Кавказу, — згадує. — Тоді квитки на потяги були страшенним дефіцитом, а на електричку сісти можна завжди. Так і приїхав додому.
Автостоп у чистому вигляді спробував 1997 року. Поїхав за маршрутом Донецьк — Москва — Санкт-Петербург — Мінськ. Звідти через Київ повернувся до Донецька.
— Провідав друзів у всіх цих містах, — каже.
2002-го Дмитрієвський подався до міста Тіксі на півночі Якутії. Каже, що це була його найбільш ризикована мандрівка. Їхав на попутних автомобілях від Макіївки до Чернишевська, що за містом Читою в Росії, звідти — до Сковородіно електровозами. Потім знову автостопом до Якутська, а тоді на теплоході до Тіксі.
— Я заїхав до Халмер-Ю, — каже.
Це колишнє шахтарське містечко під Воркутою. 1995 року звідти виселили людей — російська влада вирішила, що місто не може господарювати самостійно, а утримувати його надто дорого.
Путін пару років тому стріляв по цьому місту
— Тепер Халмер-Ю служить мішенню для ракетних стрільб. Прогулюватися там — повний екстрим, — зазначає Олександр. — Президент Росії пару років тому літав на стратегічному бомбардувальнику і стріляв по цьому місту.
Дмитрієвський зупиняє не тільки попутні автомобілі, а й теплоходи і навіть повітряний транспорт. Із Тіксі на материк повертався військовим літаком. До військової частини його впустили без особливих розпитувань.
— На Півночі ніхто не цікавиться, навіщо тобі треба на материк, — пояснює мандрівник. — Пасажирські літаки там рідкість, квитки на них годі купити. А військові на мене навіть зачекали — я не встигав добігти до літака вчасно. А бігти довелося півгодини по пояс у снігу. Начальник екіпажу запитав мене тільки про те, скільки зі мною багажу. Побачивши рюкзак, засміявся: це, мовляв, не багаж, а дамський ридикюль.
Олександр — неформальний рекордсмен України з автостопу. Так кажуть у клубі автостопників "Магістраль" — єдиному в Україні. Його організатори живуть у Донецьку.
Найбільше Дмитрієвський гордиться тим, що сплавився по трьох північних ріках — Обі, Лені, Єнісею. А от на Захід мандрувати йому не подобається:
— Я був у Польщі, і більше не хочу: у Європі все пластмасове, людського фактора немає.
Щоб поїхати у літню мандрівку, Олександрові достатньо дорожньої карти, спальника, намету, примуса, ліхтаря, пари курток-"толстовок", білизни і предметів гігієни. За три місяці експедиції по Лені витратив $200 — і тільки на їжу. За проїзд і нечасті ночівлі під дахом платив.
— У крайньому разі і поголодувати можна, — каже.
У мандрівках Дмитрієвський не користується мобілкою — у тих куточках Землі, куди він любить діставатися, зв"язку поки що немає. Мамі до Макіївки раз на тиждень відправляє телеграму.
Раніше Олександр подорожував із товаришем, але зараз із ним не спілкується. Запевняє, що його заняття — безпечне:
— З автостопниками дуже рідко трапляється щось погане.
1974, 27 липня — Олександр Дмитрієвський народився в Макіївці Донецької області
1991 — уперше поїхав у самостійну мандрівку — на Північний Кавказ
1996 — закінчив історичний факультет Донецького національного університету
2003 — підготував до друку путівник по Донецьку
2004 — видав підручник з релігієзнавства
2006 — з"їздив у останню мандрівку, поспілкувався з президентом Північної Осетії
Неодружений. Братів і сестер не має, живе з мамою та бабусею
3 
35413
Коментарі