"Мабуть, моє захоплення Києвом продиктоване тим, що я приїжджаю сюди тільки на гастролі і багато чого не знаю. Але й не хочу знати! — каже Райкін. — У Москві в мене немає жодного дня на тижні для відпочинку. Та щодня — навіть декількох годин! Займаюсь організаційними питаннями, граю, ставлю спектаклі, навчаю студентів... А ще ж треба просто думати, готуватися до наступних вистав. У Києві це робити краще. Тому я й люблю сюди приїжджати".
Зустрілися з Райкіним e ресторані "Колесо" — на воді. Весь його інтер"єр — у циганському стилі: гральні карти, яскраві шалі, монети, гітари, ведмеді. Не справжні, звісно, але все одно...
Костянтин Аркадійович спізнився хвилин на двадцять. Вибачається і додає у своє виправдання, що, мовляв, занадто вже смачна українська кухня. Актор дуже застуджений. Тому всю розмову бореться з нежитем. Хоча й одягся тепло: чорний в"язаний жилет, шкіряний піджак і яскраво-червона сорочка з гострими коміром.
Чому ви не знімаєтеся в кіно та серіалах? — запитую спочатку.
— У театрі набагато цікавіше. Хоча, звичайно, якщо працювати тільки в театрі, втрачаєш популярність. Тому я сьогодні не такий популярний, як раніше. Але це мій вибір, і через це я зовсім не страждаю.
Ви вже багато років викладаєте в Школі-студії МХАТу. Виходить, самі й виховуєте конкурентів?
— Викладання дає мені відчуття часу й віру в свої сили. Інколи здається, що можу займатися тільки педагогікою. Ще невідомо, хто кому потрібен більше: я — студентам чи вони — мені. Спілкування з дітьми — це справжній еліксир молодості.
Кажуть, що ви зі студентами не надто церемонитеся, багатьох виганяєте?
— Я намагаюся відгадати талант. Але часто помиляюся: приблизно в кожному другому випадку. І тому після двох-трьох місяців навчання справді виганяю студентів. От зараз потурив зі свого курсу шість чоловік і ще вижену, можливо, десять.
Я потурив зі свого курсу шість чоловік
З іншого боку, недавно я пережив справжній стрес — зраду учня. Чотири роки вкладав у нього свої сили, а він плюнув на все і поїхав на три місяці зніматися в Африку. Весь репертуар театру опинився під загрозою.
А чому ваша дочка Поліна не вчиться у вас на курсі?
— У Школі-студії МХАТу, де я викладаю, вона "зрізалася" на іспитах. Тому зараз Поліна навчається на третьому курсі театрального училища імені Щукіна.
Як ви оцінюєте її акторські здібності?
— Я її ще жодного разу не бачив на сцені: не приходжу, щоб не хвилювалася зайвий раз. У неї зі мною такі ж стосунки, як свого часу в мене були з батьками. Тато мене вперше побачив на сцені, коли я вже третій рік працював у "Современнику". Але мені говорили, та я й сам бачив відеозаписи її робіт, що Поліна — дуже обдарована дівчинка.
Усі знають і люблять вашого батька. Але ж ваша мама теж була акторкою?
— Так, вона працювала у татовому театрі і завжди була поруч із ним. А відомою не стала тому, що принесла своє життя в жертву батькові. Може, їхня історія зараз повторюється зі мною. Тобто зі мною і з моєю дружиною Лєною — чудовою, талановитою, самовідданою. Вона, до речі, — українка.
Крім театру, ви захоплюєтеся ще парфумерією.
— Я колекціонер зі стажем. Збираю запахи за принципом "подобається — не подобається". Маю кілька сотень екземплярів різних запахів. Найцікавіші з них належать фірмі "Ком де Ґарсон". Вона випускає незвичайні аромати: гуми, бензину, різних міст. Зараз на мені їхні парфуми, називаються "Білий". У їхній колекції є запахи Авіньйона, Загорська.
А який запах у Києва?
— Треба буде принюхатися...
2 
1
Коментарі