Ексклюзиви
Пʼятниця, 13 вересня 2019 05:05

"Не хотів просто просити грошей. Я ніби продав квиток на виставу"

  Вадим Єлізаров 25 років працює ­хірургом. Він надавав допомогу постраждалим під час Революції гід­ності, півтора року був лікарем-­добро­вольцем на Донбасі
Вадим Єлізаров 25 років працює ­хірургом. Він надавав допомогу постраждалим під час Революції гід­ності, півтора року був лікарем-­добро­вольцем на Донбасі

— 1960 року лікар Леонід Рогозов сам себе прооперував на узбережжі Антарктиди. У нього запалився апендикс, а інших медиків поруч не було. А я сам собі вирізав лімфатичний вузол, — розповідає хірург 47-річний Вадим ЄЛІЗАРОВ із Києва. 2017-го в нього виявили меланому. Три місяці тому він сам вирізав собі пухлину.

Із Вадимом Єлізаровим зустрічаємося поблизу Одеської площі у столиці. Він спирається на палицю. Заходимо до грузинського ресторану.

— Тут хороша атмосфера і кухня, — говорить. Замовляємо трав'яний чай. — Маю перерву в процедурах, тому прийшов. Рух — це життя. Коли кров застоюється, хвороба прогресує. Якби лежав постійно, то вже з вами не говорив би.

У травні цьогоріч мені знадобилася операція — метастази дісталися до лімфовузлів. Один необхідно було вирізати. Розумів, що для подальшого лікування треба гроші. Влаштував операцію в прямому ефірі у "Фейсбуку". Відео набрало більш як два мільйони переглядів.

Досягнення ремісії гарантує новий препарат, який мобілізує імунні клітини, що руйнують пухлину. Одне його вливання коштує 220 тисяч гривень. Усього мені на лікування треба близько 4 мільйонів гривень. За допомогою "Фейсбуку" зібрав половину.

Не хотів просто просити грошей, вирішив звернутися до широкої аудиторії. Я ніби продав квиток на виставу. Це був певний обмін. Поруч були лікарі, які могли втрутитися, якби в мене щось пішло не так. Вдалося все зробити самостійно. Якби виявилося, що пухлина проросла в судину, операцію продовжили б колеги.

Вадим Валентинович родом з азербайджанського Баку. На початку 1990-х із батьками переїхав до Києва. У медичному університеті ім. Олександра Богомольця здобув фах хірурга. Має 25 років практики.

— Як тільки закінчив навчан­ня, потрапив у 12-ту ­лікарню на Печерську. Був хірургом у невідкладній допомозі, — розповідає Вадим Єлізаров. — Маю великий досвід, тож вирішив допомогти під час Революції гідності. Психологічно я був готовий. Це був для мене не перший "майдан". Із подібним зіткнувся ще в Баку. На вулицях були масові бійки, я надавав першу допомогу постраждалим.

Із дитинства я був нерішучий. Хірургія допомогла мені це перебороти, бо вимагає термінових рішень. Вироблена стійкість знадобилася на Майдані. У найгарячішому лютому я чергував у медичному пункті в колонному залі КМДА. Зі мною працював Ярослав — лікар з Івано-Франківська. Якось до нас потрапив один із "тітушок". Хлопцю загнали ножа у стегно. Доки я ладнав перев'язку, Ярослав хотів уколоти йому шприц із повітрям. Діяв на емоціях, бо в нього на Майдані загинув брат. Відштовхнув його ногою і таки врятували пораненого.

2015-го Вадим Валентинович поїхав добровольцем на Донбас. Пробув там півтора року у складі 59-го мобільного госпіталю з Вінниці.

— Перед поїздкою на фронт ми проходили двомісячну підготовку з тактичної медицини. Показували західних військових. Кожен другий там — санітар. Цього на початку дуже не вистачало нашим бійцям. Бо основною причиною смерті ставала критична кровотеча, яку не вміли правильно зупинити. Джгути намотували на приклади автоматів. Від сонця ті розсихалися. Коли їх накладали на рану, просто розліталися.

Як їхав на фронт, очікував різко негативної реакції місцевих на нас. Було не так погано, як думав, але часто доводилося проводити з ними бесіди. До України ставляться нормально, але негативно висловлюються щодо Майдану. Кажуть, якби не революція, то не було б війни.

Без місцевих лікарів і медсестер ми не могли обійтися. Одному бійцю потрібна була консультація вузького спеціаліста. Місцевий лікар солдатам відмовляв. Довелося полякати, що прийду з автоматом. Казав це напівжартома, але рішуче.

Охочі допомогти Вадимові Єлізарову можуть перераховувати кошти на його карту Приватбанку: 5168 7573 8611 0565.

Зараз ви читаєте новину «"Не хотів просто просити грошей. Я ніби продав квиток на виставу"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 4416
Голосування Чому президент Зеленський погодився на "формулу Штайнмаєра"?
  • Хоче швидких перемог для себе і не розуміє наслідків для країни
  • Робить це через тиск європейських партнерів
  • Піддався Росії
  • Це зрада і немає, чого обговорювати
  • Ще не все пропало, ситуацію можна виправити
  • Ваш варіант у коментарях
Переглянути
Погода