"Не бачив дитини 10 років, а по комп'ютеру її сварить"

 

— Українці в Англії отримують нові можливості. Людина стає впевненішою. Звикає, що добре заробляє, — розповідає 26-річний Антон Угляр.

Він дев'ять років живе в Лондоні. Консультує людей, які приїжджають до Великої Британії, щодо фінансів і працевлаштування.

Зустрічаємося у кафе готельно-туристичного комплексу "Орися" в селі Оришківці Гусятинського району на Тернопільщині. Антон звідси родом. Навідує батьків. Його тато — власник цього комплексу.

— Роблю сам на себе, — говорить із помітним англійським акцентом. — Мої клієнти — українці, поляки, росіяни, які працюють у Лондоні. Щоб влаштуватися тут, треба мати податковий номер і рахунок у банку. Допомагаю їх отримати. Інколи — знайти робоче місце.

Антон замовляє каву.

— Щоб отримати номер платника податку, людина дає мені паспортні дані, адресу і телефон. А також дату, коли приїхала до країни. Я від її імені телефоную у центр працевлаштування. Домовляюся про дату інтерв'ю. Така зустріч потрібна, щоб підтвердити особу та справжність її документів. За два-три дні як перекладач супроводжую пошукача до центру. Черг там немає — усе за попереднім записом. Та якщо спізнився більше як на 15 хвилин, просять записатися наново.

Ще за два-три тижні людина отримує поштою номер платника податку. Його видають довічно.

Дзвонить телефон. Антон кілька хвилин розмовляє.

— Хлопці з села хочуть зустрітися, — кладе телефон на стіл. — Мають прийти сюди.

— Протягом року роботодавець платить за працівника податки. Є можливість повернути частину грошей. Подаємо декларацію про доходи у податкову службу. Рахуємо, скільки людина заробила та скільки сплачено податків. Вказуємо, які вона мала бізнес-витрати. Ця сума дає право повернути частину.

За таку послугу беру 8–10 відсотків від суми, яку отримав заявник.

Незнайомцям називаю ціну. Людям із нашого чи з навколишніх сіл намагаюся допомогти безкоштовно.

Що допоможе адаптуватися в Англії?

— Українці зазвичай приїжджають до знайомих. Ті знаходять їм кімнату. Прагнуть мешкати з українцями. Рідше — з литовцями чи поляками.

Найперше — знайти помешкання не далеко від роботи. У Лондоні відcтань у межах години — це добре. Якщо добиратися півтори-дві — вважають довго.

Друге. Потрібно знайти якусь працю. Багато чоловіків ідуть на будови. Жінки прибирають або доглядають дітей. Дехто працює у ресторанах. Зустрічав земляків, які здобули освіту у Британії і знайшли місце в міжнародних компаніях.

Які є неписані закони? Як спілкуватися з англійцями?

— Для них іноземці — не рідкість. 90 відсотків персоналу в лондонських кафе не є корінними жителями. Особливих правил спілкування немає. Англійці щасливі люди. Впевнені у завтрашньому дні. Мають стабільність, сильну економіку.

Як в Англії можна отримати офіційний статус?

— Найкращий варіант — одружитися з громадянами Європейського Союзу. Отримуєш дозвіл на п'ять років. Потім можеш продовжити ще на п'ять. А через 10 років — подати документи на постійне місце проживання.

Де і що краще купувати?

— Продукти дешевші на ринку. Хоча англійські зарплати дозволяють не економити на харчах.

Скільки українець може заробити?

— На будівництві підсобникам платять майже 70 фунтів (2,5 тис. грн. — ГПУ) за день. Якщо освоїти професію, можна розраховувати на 120–150 фунтів.

Нелегалів беруть на роботу?

— На будову достатньо мати "сієс"-картку. Це підтвердження, що людина склала екзамен із техніки безпеки і має право перебувати на будмайданчику. Покажу, як вона виглядає, — Антон виймає з гаманця пластикову картку, подібну до банківської.

— Я теж працював два місяці на будові. Гіпсокартон крутили. Із цією карткою у тебе не питають ані паспорта, ані еміграційного статусу. Маєш право робити. Інше питання — як платитимуть. Щоб розрахувалися офіційно, треба мати банківський рахунок і податковий номер.

Європейці виготовляють в Англії такі номери і за гроші дають користуватися або продають. На кожній будівельній фірмі є менеджери з Литви або України, які розуміються на цьому.

Які труднощі переживали?

— Було важко. Якщо не знаєш мови, не можеш почуватися частиною середовища. Мав мовний бар'єр півтора року. Хтось питає на вулиці, як пройти до магазину чи кінотеатру, а в мене ступор. Відповідав: "Вибачте, я не місцевий, не можу допомогти".

У чому вбачаєте позитивні й негативні сторони заробітчанства?

— Виїжджаючи за кордон, найважливіше — мати ціль, мету. Є люди, які заробили грошей — і додому. Інші залишаються на 12–15 років. Потім побоюються повертатися. За цей час багато змінюється. Людина спілкується з рідними через скайп, але їй уже важко бути з ними на одній хвилі. Не бачив дитини 10 років, а по комп'ютеру командує, як їй поводитися. Або сварить. Від довгої розлуки сім'ї розпадаються. Людина їде заробити. А насправді щось здобуває, але багато і втрачає.

Краще їхати неодруженому. Або разом із дружиною чи чоловіком. Тоді вони разом заробляють, купують нерухомість в Україні. Приїжджають переважно для того, щоб дати якийсь старт дітям. Живуть на заробітки дружини, а зарплату чоловіка відкладають.

Тобто сім'я може прожити на одну зарплату?

— Може. У Лондоні навіть мінімальної зарплати достатньо, щоб оплатити житло, проїзд і харчування. Усе передбачене так, що будь-яка людина дасть собі раду.

Які ціни на продукти?

— Трохи вищі, ніж в Україні. Але й купівельна спроможність більша. У супермаркеті не дивлюся на цінники. Їжа доступна для всіх заробітчан. Буханець хліба коштує один фунт (майже 37 грн. — ГПУ). Літр бензину — трохи більше.

За скільки часу сім'я може заробити на нерухомість в Україні?

— Чоловік із дружиною в Англії за три-чотири роки назбирають на квартиру. Дехто й швидше. Приблизно 20 тисяч доларів за рік можуть відкласти.

Робочу візу отримати складно?

— Дуже. Міграційна політика зводиться до того, що кандидат має бути унікальний, здібний. Такий дозвіл може отримати хірург, скажімо, якому надіслав запрошення королівський шпиталь. Чи фінансист, якого беруть на роботу в банк. Є категорія "виняткові таланти". Ці люди теж мають високі шанси.

Намагаюся бути закріпленим за будь-якою організацією: школою, університетом. Щоб мати можливість відкривати візу. Постійно подаю документи на якісь курси. Тягну час, щоб отримати дозвіл на постійне місце проживання. Треба 10 років легально прожити в Англії. А потім через рік-два є шанс отримати британське громадянство.

За законом буду змушений відмовитися від українського. Але знаю багатьох людей, які мають подвійне. В Англії це дозволено.

287 гривень за годину, це 7,8 фунта стерлінгів, мінімальна зарплата в англійській столиці Лондоні. Робочий день триває 8 год. Тиждень — 40. Людина за 7 днів заробляє щонайменше 300 фунтів — понад 11 тис. грн. Із них 65–70 віддає за місце в кімнаті. 40 фунтів витрачає на проїзд. 70 — на харчування. Зар­плату виплачують переважно щотижня. За годину можна заробити на 7 л бензину.

На бенкеті відповідав за один-два столи

— Після школи думав вступити до Києва. Там навчався брат. Але мене не взяли на бюджет у кількох вузах. Платно за балами міг пройти всюди. Я подумав: якщо вже платити, то краще десь у Європі. Коледж у Лондоні коштував 5 тисяч фунтів стерлінгів на рік. За тодішнім курсом — 52 тисячі гривень. У Києві це обійшлося б у 20 тисяч. Батьки змогли оплатити моє навчання за кордоном, — каже фінансовий консультант Антон Угляр.

Він народився 18 серпня 1992 року в селі Оришківці Гусятинського району на Тернопільщині. Батьки Ярослав Євгенович і Любов Іванівна за фахом агрономи. Понад 20 років мають власний бізнес. Створили готельно-ресторанний комплекс "Орися".

Антон два з половиною роки працював офіціантом у лондонському ресторані. Обслуговував прийоми, весілля.

— Мав один або два столи, за якими стежив від початку і до кінця застілля. Приносив їжу, збирав тарілки. Спілкування з відвідувачами, колегами допомогло підтягнути англійську.

Вивчав "фінансовий менеджмент" у лондонському коледжі — філіалі Сандерлендського університету. Закінчив магістратуру університету Вестмінстер. А також Вест­мінстерську бізнес-школу з фінансів, банківської справи і страхування.

×