Вівторок, 16 грудня 2008 16:32

Назара Рудюка скоротили із м"ясокомбінату

Автор: фото: Олена ГОРДІЄВА
  Житель Умані Назар Рудюк третій місяць шукає роботу
Житель Умані Назар Рудюк третій місяць шукає роботу

Назар Рудюк, 35 років, живе в помешканні свого на два роки молодшого брата Арсена в місті Умань Черкаської області.

— Я свою хату не опалюю — нема ані дров, ані вугілля. Хата стара, глиняна. Одна стіна впала ще літом. Пока було тепло, ночував на вулиці. Сяк-так підлампічив ту стіну. Два місяці тому написав оголошення в газету, що візьму на квартиру хлопця. Приходило кілька людей, дивилися на хату і відмовлялися: зручностей немає. А тут топимо тільки на ніч. Сусіди міняли паркан, віддали старі погнивші штахети. Три тижні тому рубав їх у дворі. Одна відкололася, по голові вдарила. Була із цвяхом, розпорола голову, — показує три шви на потилиці.

Назар у дешевій дублянці. Взуття на зиму чоловік не має, ходить у легких черевиках. Розказує, що підбере собі щось у секонд-хенді, коли отримає гроші на біржі праці. У вересні Рудюка звільнили з Уманського м"ясокомбінату. Підприємство призупинило виробництво через фінансову кризу.

— Усіх скоротили, тепер із колєгами на біржі зустрічаємося. Роботи в Умані немає. Получаю 550 гривень соціальної допомоги. А шо тих грошей зараз? На продукти не вистачає. Робив за 700, так хоть при ділі був, можна було чимсь на роботі підхарчуватися. Я там мішки із сіллю носив, по 50 кіло кожен. Тепер спина болить, і ногу тягне. Написав у соцзабезі заяву про допомогу. Держава дала 1300 гривень на вугілля. Гроші лежали в хаті. Але викрали їх разом із паспортом і паперами з біржі праці. Прийшли вночі, вибили двері, шо ж їх там валити… Я тоді у брата ночував. Документи через тиждень принесли, на хвіртку повісили.

Сімей чоловіки не мають. Назар 1989-го півроку жив із Валентиною Гавроненко.

— Гарна жінка була, тільки коники строїла, на гульки все хотілося. Куди її тягати воду чи топити в хаті — у бар, на дискотеки! Потім хотіла зійтися зі мною на 12 років старша жінка. Мала пристойну роботу, власне житло, старий автомобіль. Може, й жив би як у Бога за пазухою. Но мені не понравилося, шо в неї вже був цивільний чоловік. Казала мені: "Я в тебе так влюбилася, шо вижену його к чорту". Я тоді подумав: через пару років вона знову влюбиться — і мене к чорту пошле. Як ото батько наш — покинув маму із трьома дітьми, коли я в перший клас пішов. Мати все життя вкалувала як проклята, щоб нас прокормити. Померла в березні 2005-го, с тих пір сниться часто. Я купую хоч 200 грамів смоктунців, роздаю дітям — мама так колись казали робити, як мертві сняться. Сестра Люба вийшла заміж. Живе в Черкасах, але теж бідує. Я до батька ходив, хотів десятку позичити, бо навіть на хліб немає. Батько заможний, має двоповерхову хату з євроремонтом. Але до нас не признається. Я тільки в двері подзвонив, а він кричить: "Я вам цілий вік аліменти платив, тепер нічого давати не буду — вон звідси".

— Та кому такі злидні треба, — брат Арсеній у дверях сьорбає чай із горнятка.

— Бо ти непутящий, — спалахує Назар. — Скільки разів тобі казав: устройся на роботу у військову частину, ти ж в армії служив. Там усе-таки форму дають — уже тратитися не треба, і коло солдатів поїсти можна.

Назара в армію не взяли через підвищений артеріальний тиск.

Зараз ви читаєте новину «Назара Рудюка скоротили із м"ясокомбінату». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода