— Три роки тому колега Іван купив два вулики з бджолами. Зараз має 10. Постійно розказує, як то добре мати пасіку, доглядати за бджолами, їсти свій мед. Я й собі захотів бджіл завести, — говорить львів'янин 29-річний Ігор Мамотюк. Працює водієм маршрутки.
— Торік десь 15 разів їздив до Івана — приглядався, як він за бджолами ходить. Перший раз боявся навіть на 3 метри підійти до вулика, так усе там гуділо. А потім наважився відкрити кришку. Навчився відрізняти бджіл від трутнів і матки. Знаю, коли мед готовий до збору.
У квітні Ігор поставив пасіку в саду тестя в селі Великий Дорошів біля Львова. Купив дві бджолині сім'ї.
— Спершу обзавівся енциклопедією з бджільництва, — продовжує. — Прочитав багато про комах, їхню будову. Не знав, що у бджіл на вході до вулика є охоронці, які атакують на відстані до 5 метрів. Тому підходити треба збоку або ззаду. Через інтернет знайшов чоловіка, що продавав два дерев'яні вулики з бджолами за 1600 гривень. За 300 гривень найняв машину перевезти.
До кінця літа Мамотюк планує зібрати понад 50 л меду.
— Раз на тиждень заглядаю у вулик. Дивлюся, скільки там комах і чи ще не пора мед качати. Годувати їх не потрібно. Тут поруч ріпак квітне. Понад 100 гектарів висадили. Одна сім'я за сезон збирає від 25 до 40 л. Якщо у комах мало роботи, на початку червня вони часто рояться. Вирощують собі ще одну матку, і половина вулика вилітає шукати нове житло. Потрібно уважно за ними стежити. Якщо у бджіл нема роботи, то доставити ще рамок. Або можна розділити сім'ю на дві — витягнути половину рамок і переставити у новий вулик. І матку туди забрати, а у старому бджоли собі виростять нову.
2 
1
Коментарі