Наталя Попова збирає цеглу із написами

 

49-річна Наталя Попова колекціонує цеглу з клеймами.У її колекції 104 цеглини. На найстарішій вибито — "1844".

Із 53-річним чоловіком Ігорем колекціонерка мешкає в однокімнатній квартирі у Києві. Цеглу збирає три роки. На балконі вона стоїть у кілька рядів. Зліва на полиці ще кілька цеглин.

— На розвалинах будинку на Подолі попросилася в головного будівельника поритися в цеглі. Удвох із ним знайшли чотири клеймованих. Я взяла їх наперед себе, а була у білому лляному костюмі, й вийшла на вулицю. Руки були зайняті, то таксі зупиняла очима, — Наталя кліпає, показуючи як.

Бере цеглину, на ній вручну посередині вишкрябано "PR".

— Це унікальна, — любується. — Привезла з Риги, там живе моя мама. У центрі міста розбирали будинок XVII століття. Я попросила дядечка знайти цеглу із написом. Через три дні прийшла, будівельник знайшов одну і віддав. Через рік на тому самому місці зустріла того самого будівельника. Він показав кілька цеглин, але не віддав, бо сам почав колекціонувати.

Наталя бере в руки цеглину, на якій англійською написано "Рамсай".

— Із Євпаторії привезла. А через два роки мої діти були на екскурсії у місті Кронштадті і там знайшли із таким же написом, — любується двома однаковими.

Прикладає свою руку до відбитка дитячої руки.

— У царські часи діти працювали на заводах, бо їм менше платили, — пояснює. — А це Лазар Чернояров, — показує на букви "ЛЧ". — Якщо є лише ініціали, то з довідників дізнаюся, хто є хто.

Запитую, чи доводилося їй купувати цеглу для колекції.

— Якова Бернера придбала за 10 гривень, — йде на балкон Наталя. — У мене Бернерів багато, — роздивляється цеглини з клеймом "ЯБ". — Одного знайшла на Пушкінській. Там розбирали будинок. Цегла в Бернера була якісна. Теперішня в руках розвалюється, а стара — міцна.

Руки були зайняті, то таксі зупиняла очима

До кухні заходить Ігор. Його Наталя називає за прізвищем — Попов. Каже, що так їй більше подобається. Він працює заступником директора наукового центру, який виготовляє медичну апаратуру. Офіс розташований на першому поверсі будинку, де живе подружжя.

— Із цеглою під будинком дзвоню і кричу: "Попов, забери мене", — сміється хазяйка. — Він цеглу загружає у рюкзак і пішки несе на восьмий поверх, бо ліфт уже кілька років не працює.

З Ігорем Наталю познайомила її подруга Тетяна. Наталя має 27-річну доньку Наталю від першого шлюбу. Вона живе у Санкт-Петербурзі, біля батька. 22-річна Марія, від другого шлюбу, працює маркетологом у київській автомобільній компанії "Автолідер".

— Ми недавно із Поповим летіли до Угорщини через Львів, — сьорбає каву. — На вулиці була вирита траншея. Я побачила клеймовану цеглину і кричу: "Попов, хапай!" Однак цеглу за кордон ми не повезли, залишили на місці. Якраз були травневі свята, Ігор мене переконав, що у вихідні ніхто її не забере. Та коли повернулися до Львова, дорогу вже замостили. Відтоді я цеглу ніде не залишаю.

Наталя каже, що коли робитиме ремонт, цеглу вмурує у стіни.

— Але коли буде ремонт — не знаю. Зароблені гроші витрачаємо на відпочинок.

1958, 26 квітня — Наталя народилася у містечку Бухта Провидіння на Чукотці, у сім"ї військового льотчика та залізничниці
1972 — переїхали в Естонію, у містечко Раквере, де Наталя закінчила школу
1975–1980 — вчилася у Москві в нафтовому інституті на інженера
1978 — вийшла заміж за Вадима, через чотири роки розлучилися
1980 — народилася донька Наталя
1984 — переїхала до Києва, вийшла заміж за Михайла, з яким прожила 11 років
1985 — народилася донька Марія
з 1996 — працює ріелтором у київському центрі нерухомості
2001 — вийшла заміж за Ігоря Попова
2003 — закінчила курси екскурсоводів, працює гідом в організації "Кліо"
з 2004 — колекціонує цеглу

×