— Малярія для жителів Папуа—Нової Гвінеї, як для нас нежить, — рідна болячка. Лікуються якоюсь корою дерев, — каже телеведучий програми про подорожі "Світ навиворіт" 30-річний Дмитро Комаров. У січні цього року перехворів на малярію після повернення з островів Папуа—Нової Гвінеї поблизу Австралії.
— Район острова, де я був, доволі малярійний. Там багато боліт і вологий тропічний ліс, — розповідає Дмитро в кабінеті знімальної групи. На стінах — фотографії з подорожей. Є знімки індійського Мумбаї, сіл Камбоджі. Під вікном у кутку — двометровий дерев'яний лук із стрілами. Їх телеведучий привіз із племені колишніх канібалів Нової Зеландії. Такими вбивали людей.
— Щеплень проти малярії не існує. Її є кілька видів. Смертність висока, бо хворобу важко ідентифікувати. Проявляться через 40–50 днів після укусу малярійного комара, — Дмитро запрошує сідати на бежевий диван. — Після повернення в Україну почувався нормально. Десь за чотири місяці почалося: слабкість, температура, озноб. Я випив антивірусні. На другий день температура впала до 35, почалася лихоманка, ломило кістки. Потім підскочила до 40.
Тричі викликав "швидку". Двічі медики ставили діагноз запалення легень. Під вечір стало геть зле — ломить, голова болить страшенно. Втретє медики подивилися на мене і кажуть: певно, у вас малярія. Я віджартовувався, а вони: "У нас недавно був чоловік, багато подорожував. Теж не вірив, жартував. Але, на жаль, помер". За пару днів наступила б малярійна кома. Хвороба лишається на все життя. Тепер треба постійно носити з собою ліки.
У Папуа—Новій Гвінеї Комаров прожив чотири місяці. Мешкав у племені, яке до 1998-го їло людей.
— Потім приїхали місіонери і сказали, що людей їсти не можна, це погано. Один канібал розказував, що найсмачніша частина тіла — стегно. А найбільший делікатес — внутрішні органи. Людське м'ясо має солонуватий присмак. Їли ворогів з інших племен. Житло будували на деревах, щоб звідти можна було стріляти з лука. Сходи на ніч прибирали. Якщо хтось ліз по дереву — воно хиталося, ворога вбивали і з'їдали.
Зараз плем'я канібалів неагресивне. Дуже добрі люди. Туристи там з'являються кілька разів на рік. Далеко їхати, тур коштує $10 тис.
За зйомки команда розраховувалася з аборигенами грошима, цигарками та тютюном. Курять там із п'яти років.
— Плем'я живе далеко у джунглях. Ми два дні пливли до них на каное і день йшли пішки. Були без телефонів та інтернету. Змії і звірі — це не так страшно, вони людей бояться більше, ніж ми їх. У групі були я, оператор, гід і 15 носильників. Вантаж — мішки з продуктами і тютюном.
Перед поїздкою місіонери, які мають вертоліт, дали нам номер телефона на крайній випадок. Їх виклик коштує $5 тис. Вони могли прилетіти, якби ми знайшли для приземлення абсолютно рівний майданчик. Серед джунглів такого нема. Довелося б кілька днів вирубувати дерева. Коли в мого оператора Сані почалася гангрена на нозі, ми думали викликати вертоліт. Але призупинили її антибіотиками. На кожну експедицію беремо шість кілограмів ліків. Там є все, аж до сильних знеболювальних для операцій.
2 
1
Коментарі