— В день свадьбы почувствовал себя полноценным человеком. Хоть и не мог потанцевать со своей невестой, подарить цветы и внести в дом на руках, — каже інвалід 24-річний Григорій Прутов із російського Бєлгорода. Він одружився з 27-річною Анною Стельмахович із Казахстану.
У Григорія м'язова атрофія Кугельберга-Веландера. Руки і ноги не розгинаються, пересувається на візку. Важить 20 кг.
— Я народився здоровий, — додає. — Коли виповнився рік, став на ноги. Почала дуже боліти спина. Пройшов курс голкотерапії. Після того з рухливого хлопчика перетворився на мертву ляльку. Всі м'язи ослабли, не міг поворухнути руками та ногами. Лікарі без наркозу їх розгинали і так фіксували. Тоді температура піднімалася до 40 градусів, від болю непритомнів. У 6 років сказав батькам, що більше цього не витримаю. До лікарів мене після того не возили. На вулиці насміхалися. Тикали пальцями і називали "воно". Навіть збирав гроші на кілера, щоб убив мене. Але подумав про батьків.
Григорій заочно закінчив юридичний факультет Бєлгородського університету. Після другого курсу працює за спеціальністю через інтернет.
— Якось зайшов на сайт для інвалідів. Відкрив розділ з анкетами. Впала в око фотографія вродливої дівчини. Цілий день хотів написати їй, наважився лише о другій ночі: "Ніколи першим не пишу. Якщо захочете поспілкуватися, буду радий". Вранці Анна додала мене в друзі на "Одноклассниках".
Анна Стельмахович закінчила кулінарний коледж. Займається фотографією.
— Я пізня дитина, — говорить. — Усю роботу по господарству брала на себе, бо батькам було важко. Сама копала город, садила картоплю, порала курей і свиней. У школі з мене сміялися, бо ніхто так багато не працював. Одного разу однокласники закрили в класі й почали роздягати. Ледь відбилася. У 16 років закохалася у старшого на два роки хлопця. Після другого побачення він почав усім розказувати, що ми переспали. Цього не було, але мені не вірили. Не раз хотіла вкоротити собі віку. Та було шкода батьків. Просила Бога: "Допоможи зустріти чоловіка, який зрозуміє і підтримає. Мені байдуже, з руками він буде чи без".
Два роки Григорій та Анна спілкувалася по скайпу.
— Спочатку боявся надіслати свою фотографію у повен зріст. Думав, побачить мене і зникне. Та вона написала: "Коли спілкуюся з тобою, відчуваю себе за кам'яною стіною. Зі здоровими хлопцями такого не було". Після цього запросив Аню в гості. Назбирав грошей і купив їй квиток. Та вона не прилетіла — за два дні до того помер батько. Зустрілися за рік. Аня дві доби добиралася до мене — літаком, автобусом. Після першої зустрічі зрозуміли, що не можемо жити одне без одного. Коли вона повернулася додому, написав у скайпі: "Станеш моєї дружиною?" Аня погодилася.
Подружжя живе з батьками Григорія.
— Мені подобається одягати чоловіка і годувати з ложечки, — каже жінка. — Зі свекрами прекрасні стосунки. Називають мене донею. Мріємо з Гришею порадувати їх онуками.
4 
1
Коментарі
18