57-річний Микола Щербатюк із села Бродецьке Катеринопільського району Черкащини вважає себе учнем Анатолія Кашпировського. Раніше мав у столиці клініку.
— Я тоді дружив зі спортивним коментатором Валіком Щербачовим, — розповідає Микола Зіновійович. — Захоплювався боротьбою самбо. Щербачов мене з Кашпировським звів. Я працював в охороні. Анатолій Михайлович сказав, що я сам можу лікувати людей. У 1990-х я відкрив у Києві клініку.
Демонструє записи своїх сеансів 1991 року. На них хлопчик із екземою — ураженням шкіри. Далі він уже здоровий.
— Мав трьохкомнатну квартиру в Києві, але довелося її продати. Рекет наїхав. Настали тоді такі времена, що прямо роздівали. Гроші від квартири з першою жінкою поділив, бо розвівся. У село до матері переїхав.
Обидві дружини Миколи Щербатюка були його пацієнтками.
— Першу жінку Ларису я лікував від безпліддя і псоріазу. Псоріаз пройшов, а дітей не було. Вона народила потім від другого чоловіка. А теперішня, Віра, приїхала з остеохондрозом. А потім призналася, що не виходить народити. От у цій кімнаті, на цьому дивані проводили ми наші сеанси. Віра скоро народила мені Крістінку. Мені було 43, а їй 22. Тепер їй 36, працює в лікарні санітаркою.
Хвалиться, що має звірячий апетит.
Сапаю — і набираюсь енергії від землі
— Для піддержки біополя мені треба добре пітаться, — відкриває холодильник. Там повно заморожених пельменів. — Пельмені дають силу ого-го! Як наїмся, Віра моя заставляє літом город сапати. Сапаю — і набираюсь енергії від землі й від сонця.
Переконує пройти у нього оздоровчий сеанс. Пропонує лягти на диван. Енергійно розмахує наді мною руками.
— Я тещі своїй таким чином вилікував печінку. З того світу її підняв. Узагалі я по натурі безотказний. Можу відмовити тільки одній людині — своїй жінці.
3 
35413
Коментарі
4