"Доньці 25 років, а вона ще жодного хлопця не мала, — пише Рита Леонідівна зі Львова. — Таке враження, що хтось до неї чоловіків не пускає. Часто хворіє. У сина дівчата були, але всі його покидають. Недавно сказав мені, що жити не хоче. Чого моїм дітям так в житті не щастить?"
Листи коментує київський біоенергетик Мирослав Олійник. Запалену свічку ставить на підвіконні. Сканує долонею фотографію високої дівчини з каштановим волоссям і паспортне фото її брата.
— Донька скоро змінить роботу. Почне зустрічатися з чоловіком, молодшим за неї. До шлюбу не дійде. Його мати готує сину іншу партію, буде всіляко налаштовувати проти вашої доньки. Вона вийде заміж у 27 років. Син холостякуватиме ще рік.
"Поїхала на заробітки дев'ять років тому, — розказує 51-річна Галина Олегівна з італійського Рима. — У Тернопіль приїжджаю раз на два роки. Діти вже повиростали. Поки гроші даю, то зі мною говорять. Але на жодне свято не подзвонили, із днем народження привітати забули. Доньці оплачую навчання, має стати юристом. Син улітку женився. На весілля дала 4 тисячі євро. Із чоловіком розлучилися три роки тому. Він удруге женився. Іноді здається, що щастя я вже не матиму. Прожила все життя для когось. У Римі доглядаю за 72-річним дідом. Пропонує за нього вийти заміж. Але почуттів не маю. Обманювати людину не хочу".
— Заміж за нього не підете, але своє майно він уже заповів вам. Проживе до 75 років. Дітей не має, але через півроку після смерті оскаржуватиме спадщину його племінник. Йому відсудити нічого не вдасться. Донька через два роки захоче переїхати до Італії. Улітку син зробить вас бабусею. Йому не варто починати бізнес до вересня. У партнери не можна брати друзів. Скоро пошкодує про таку співпрацю.
"Моя донька півроку тому стала коханкою свого начальника, — пише 54-річна Ольга Данилівна зі Львова. — Він старший за неї на 12 років, жонатий, має двох дітей. Не хочу, щоб Люба сім'ю розбивала, бо на чужому горі щастя не побудуєш. Але дочка мене не слухає. Він її у Париж возив, а дружина думає, що був у відрядженні. Доньці вже 29 років".
— Люба вийде за свого шефа заміж наступного року. Цієї весни він подасть на розлучення. Його дружина відсудить половину майна. Стосунки в новій сім'ї часто псуватимуться через дітей від першого шлюбу. Любі важко буде завагітніти. Онуку бавитимете, коли вийдете на пенсію.
"Із першим чоловіком я розлучилася 2001 року, — розказує Юлія з Кіровограда. — 2011-го познайомилася з іншим чоловіком в інтернеті. Дмитро мені подобається, але ми не можемо бути разом. Він перебуває в місцях позбавлення волі, має великий термін. Завоював мене тим, що про все зізнався в перший же день. Але час іде. Не знаю, чи варто мені його чекати, чи будувати своє життя з кимось іншим".
— Юлія може бути щасливою із Дмитром. Бачу між ними тісний зв'язок. Розпишетеся ще до того, як він вийде на волю. Раз на три місяці їздитимете до нього на побачення. Якщо готові чекати, то варто боротися за своє щастя. Дмитро може потрапити під амністію. Чоловік давно розкаявся. На волі йому судилося ще багато чого досягти.
"Фірма, на якій я працював, закрилася, — говорить киянин Леонід, 35 років. — Роботу знайти не можу. Позаторік узяли кредит на квартиру. 90 тисяч гривень уже виплатили, але тепер прошу в банку про кредитні канікули. Виставив на продаж машину. Дружина працювала на двох роботах, обидві втратила. Хочемо дітей, але поки що не можемо собі дозволити. Перебиваюся щоденними підробітками. Маю вищу освіту, а мушу розвозити піцу. Чорна смуга в нашому житті тягнеться з листопада. Може, проблема в тому, що квартира, яку ми купили, під номером 13?"
Надсилає фото. На знімку Леонід із дружиною сидять на білому шкіряному дивані.
— Хай би що не розказували про цифру 13, вона така ж щаслива, як 3 і 5, — каже біоенергетик. — Квартира у вашому безробітті не винна. Роботу краще починати шукати в березні. Лютий використайте для підвищення кваліфікації. Час вивчати мову, записуватися на курси. Восени на сім'ю чекають зміни. Дружина завагітніє. Вам запропонують посаду, на яку навіть не розраховували.
1 
1
Коментарі