37-річна Олена ПОЧТАРЬОВА з Черкас із подругами 40-річними Галиною ТИМОШЕНКО й Оленою АФАНАСЕНКО створила проект "Від лялі до кралі". Виготовляють автентичні вінки.
З авторками проекту зустрічаємося в кафе. Вони п'ють каву, пригощають лимонадом.
— Раніше працювала в "Епіцентрі", — каже Олена Почтарьова. — Мала cтабільну зарплату. Але було нудно. Вранці мало не плакала, так не хотіла йти на роботу. А потім захопилася виготовленням вінків і звільнилася. Мати була шокована, а я — щаслива.
— Якось привела старшу дитину на гурток із кераміки, — розповідає Галина Тимошенко. — Подивилася на роботи, спробувала сама. Вирішила — займатимуся творчістю.
Жінки познайомилися 2014-го, коли були волонтерами.
— Раніше вінки робили монахині чи баби. Зараз майстринь майже не залишилося, — продовжує Галина Тимошенко. — Нам стало цікаво самим зробити вінок у традиційній техніці. Перший весільний виготовили восени 2018 року. Знадобилося два місяці. Фото виклали у "Фейсбуку". Люди писали, що він чудовий. Радили професійно цим займатися. Вирішили започаткувати проект.
Жінки створюють вінки в різних техніках: воскові, з балабонів, паперових квітів, вовни та золотої нитки. Нещодавно показували їх на виставці в Переяславі-Хмельницькому на Київщині, у листопаді планують демонструвати у столиці.
— Кожен наш виріб — унікальний. Вимагає багато часу і майстерності, — розповідає Олена Афанасенко. — Виготовлення вінків на замовлення — це вимушена міра, щоб заробити на проведення виставок і придбання необхідних матеріалів. Ціни починаються від 800 гривень. Часто шкода продавати, бо вони заслуговують на те, аби бути музейним експонатом.
— Вінок — це атрибут жіночності. Дівчата носили їх до заміжжя, а тоді заміняли очіпком, — каже Почтарьова. — Весільні вінки робили по-багатому. Вставляли шматочки дзеркала, обгортки від цукерок, лелітки, намистини, пір'я. Після обряду їх часто вкладали в ікони.
Кожен регіон України мав власні техніки створення вінків. На Івано-Франківщині вони були барвисті. У них вплітали блискучий дощик, який шарудів. В одного колекціонера бачили незвичний вінок із тонкої кольорової стружки. Його краще не чіпати, бо одразу розсипається. Також нас зацікавив вінок із Херсонської області — із вплетеними ягодами. На Львівщині їх плели із самшиту, прикрашали паперовими квітами. На Полтавщині робили з балабонів. Додавали павичеве пір'я, сухозлітку — сріблясті чи золотисті металеві нитки. На Чигиринщині вінки виглядали, як капелюшок. Найскладніші виготовляли на східному Поділлі — кількість кульок із воску в них могла сягати кількох тисяч.
Для весільних вінків живих квітів не використовували. Вірили, тоді кохання зав'яне швидко. Але цьому є і раціональне пояснення — в одному вінку могло виходити заміж півсела. Тому мав бути міцний і довговічний.
Наймолодшій моделі 3,5 року
Вінки, що виготовляють Олена Почтарьова, Галина Тимошенко й Олена Афанасенко, фотографує на моделях киянка 40-річна Світлана Задоровська.
— Я працювала економістом. Утомилася від цієї галузі. Відчувала, що пропадаю, — каже. — Чоловік подарував камеру — знав, що завжди любила фотографувати. Займаюся цим чотири роки. Чоловік підтримує. Але трохи свариться, коли обробляю світлини до другої ночі.
— Для проекту фотографуємо маленьких і старших дівчат. Нашій наймолодшій моделі — 3,5 року, — говорить Олена Почтарьова.
4 
1
Коментарі